Українська акторка-харків’янка Любава Грєшнова зіграла головну роль у новій гостросюжетній мелодрамі «Дві сестри», яка восени вийшла на каналі СТБ. Про виклики акторської професії, стосунки з чоловіком-актором Михайлом Пшеничним, виховання 7-річного сина Михайла і найдієвіші секрети краси — у великому інтерв’ю Viva!
Матеріал створено за підтримки CPG Center.
— Віднедавна ваша насичена фільмографія поповнилась ще одним цікавим проєктом — серіалом «Дві сестри», де ви з Дар'єю Петрожицькою втілили драматичну історію про рідних сестер. Ваша роль є досить емоційною. Як ви до неї готувалися і чи була вона складною?
Так, новий серіал «Дві сестри» займає особливе місце в моєму серці. Він був емоційним, насиченим і максимально різнобарвним. Зйомки виявились достатньо складними, але команда та акторський склад настільки співпали, що будь-які перепони приносили творче задоволення. Багато літніх сцен ми знімали холодним квітнем, я пірнала в крижану воду багато дублів поспіль, а в перервах ми з Дашею Петрожицькою грілися у відрі з гарячою водою, замотані в 10 ковдр. Памʼятаю, як у відображенні в дзеркалі побачила свої сині від холоду губи та побілілі пальці рук і злякалася, але мусила посміхатися в кадрі, бо сонце сідало, і ми мали все дозняти. Мене дуже підтримували актори та група і саме це давало сил впоратися. Було багато трюкових сцен з ножами, бійками, біганиною. Що тільки не робили з моєю героїнею! Що не день — то пригода та екшн.
Також було чимало нічних змін, а для мене як для режимної людини це дуже складно, бо зазвичай я лягаю спати о 10-й вечора, і нічні зміни тільки починаються у цей час. Літні вечірні сцени на природі завжди супроводжувались тим, що нас поїдали комарі та комахи, та все одно знімання було прекрасним, адже саме ця знімальна група, режисер та оператор є абсолютними професіоналами. Створювати нову історію з ними було подарунком долі!
Цікавим було й те, що пів серіалу головні персонажі — молоді (по 18-20 років), а іншу половину — їм за 35. Граючи себе 18-річну, доводилося багато вигадувати, щоб відобразити вік і час: окрім гриму та костюма, це й постава, хода, голос, міміка, реакції. По-акторськи це був неймовірно цікавий експеримент!
Моя героїня — хірург, тож багато сцен ми знімали в операційній зі справжніми лікарями, які контролювали кожен рух і кожне слово. Це шалена відповідальність. Мої руки тремтіли, я хотіла робити все максимально достовірно, але, занурюючись у світ медицини, все більше розуміла, яка ж це непосильно тяжка та відповідальна праця. Під час кожної перерви я дякувала лікарям за їх відданість і допомогу.
— У житті, як ви казали, є людиною емоційною та запальною. Ці риси допомагають чи заважають?
Я працюю зі своєю емоційністю, але все одно пишаюся цією якістю. Мене часто звинувачують у надмірній емпатичності, та я вважаю це своєю сильною стороною. Доброту й співчуття часто плутають зі слабкістю, однак це величезна помилка. Доброта і є проявом сили, а не навпаки. Я можу розплакатися вмить від співчуття та чужого болю. Саме тому весь свій вільний від роботи час присвячую волонтерській діяльності і працюю з багатьма харківськими фондами й волонтерами. Я не можу пройти повз чужого болю. Мені простіше та приємніше урізати себе в своїх бажаннях, ніж відмовити комусь у допомозі.
Я плачу та переживаю під час перегляду мультфільмів, кіно, пісень. Завжди знаходжу щось, що резонує з моєю душею. Думаю, саме ця якість і допомагає мені в професії. До речі, в цьому я дуже схожа на Віру, героїню серіалу «Дві сестри».
— Ви з чоловіком Михайлом Пшеничним першими повезли українські вистави за кордон під час війни. Як вас прийняла міжнародна аудиторія? Чи змінилося, на вашу думку, сприйняття української культури за кордоном?
Так, ми перші, хто почав грати саме україномовні вистави по всьому світу. Це був довгий і складний шлях боротьби за мову та ідентичність на творчому ринзі. На початку повномасштабного вторгнення в нас з чоловіком виникла ідея робити повністю благодійні вистави для українських дітей у Європі. Ми розробляли сценарій разом із психологами для того, щоб пʼєса допомогла діткам побороти стрес, страх та відновитися ментально після жахів війни, які їм довелося пережити.
Діти з мамами виходили з наших вистав усміхненими та трохи оновленими, і для нас це було вкрай важливим. Нам ніхто не допомагав — ані фонди, ані меценати. Все робили самотужки.
Також ми створили три вистави для дорослих і почали свій тур по Європі та світу. На наших виставах українці мають можливість відчути себе вдома і єднають українські серця. Ми були вже майже у всіх країнах Європи, робили тур Ізраїлем, де взагалі вперше зі сцен шести найбільших міст лунала українська. Попереду Англія, Канада й США. Зараз ведемо перемовини з Австралією, і я вірю, що навіть там скоро пролунає українська.
Найважчим в організації було відстояти питання мови, бо не всі цього хотіли та погоджувались — не вірили, що українці за кордоном готові слухати українську, але ми боролися, доводили, просили ризикувати. І тепер щоразу збираємо аншлаги. Я завжди плачу на поклоні, усвідомлюючи, що якимось неймовірним чином ми знову й знову це робимо.
— Як підтримуєте зв'язок з рідним Харковом?
Харків — це моя душа. Де б я не була, завжди хочу туди. Друзі жартують, що хтось їздить заряджатися енергією на Балі, а Любава — в Харків. Так і є, це моє місто сили. Я часто там буваю, граю вистави або просто приїжджаю, щоб погуляти. У Харкові я нічого не боюся, там кожен камінчик рідний і важливий серцю. Моя квартира на Салтівці ще ціла, але довкола суцільний жах — усе, що нагадує мені про дитинство та юність, розбите, зруйноване та спалене.
Мій дім у Харківській області, в селищі Липці, вщент розбила ворожа ракета. Тепер мої батьки — переселенці і живуть зі мною в Києві. Ми тяжко це пережили. Памʼятаю, як ми купили цей дім, коли я була маленька: як саджала сад, як мама робили квіткові клумби, як з кожним роком вони ставали ще більшими та прекраснішими. Я приїздила туди після знімальних періодів і насичувалась красою.
Перші пів року повномасштабного вторгнення Липці були в окупації, зокрема й мої родичі: тітка, дядько, дідусь і бабуся. Їхні історії після звільнення можуть переплюнути будь-які голлівудські сценарії та світові бестселери. Вони для мене герої, справжні суперлюди, які вижили, вистояли, вибороли. Я пишаюся своєю сім’єю!
— Ви виховуєте 7-річного сина Михайла в умовах постійних подорожей і життя у Варшаві та Києві. Як він сприймає буремне сьогодення?
Син з 3-місячного віку завжди зі мною на всіх зйомках та гастролях, він уже загартований. Ми з ним дуже близькі — і йому, і мені комфортніше будь-де, аби разом. Я помітила: що дорослішим він стає, то менше у мене залишається часу на друзів, бо він і є мій головний друг, з яким мені цікаво на 100%. Тому ми разом подорожуємо по світу та Україні, намагаючись поєднувати це з навчанням у школі. Він усе розуміє, завжди оперативно спускається в укриття, слухається і вже прийняв життя на дві країни або, я б навіть сказала, життя у потязі. Вчу його бути вдячним Богу за все. На перший погляд, ця некомфортність в якомусь сенсі є подарунком долі й унікальною можливістю жити цікаве й насичене життя. Тому ми вдячні, втомлені, але все одно щасливі, бо поруч! (Усміхається)
— Двоє акторів у родині — це вибухова суміш? Розкажіть про ваші стосунки.
У житті ми з чоловіком не такі, як в кадрі або на сцені. Ми спокійні, домашні, зібрані і дуже дисципліновані. Михайло — продюсер та режисер усіх наших театральних проєктів, у нього цілодобово багато роботи, і я пишаюся ним. Він генератор ідей, пише розкішні нові сценарії й розробляє креативні масштабні ідеї для кіно і театральних проєктів, а я як справжня відмінниця — дуже відповідальна виконавиця. У вільний час ми звичайна сімʼя і всю вибуховість переправляємо у творчість. А вдома — теплі пироги, чай та сімейний затишок, про який я дуже дбаю.
Ми не живемо напоказ, рідко щось сімейне викладаємо в соцмережі. Це не тому що «щастя любить тишу», а тому що, переступаючи поріг дому, ми дійсно забуваємо про справи і залишаємо час лише для себе.
— Під час вагітності ви набрали 45 кілограмів, але зуміли їх швидко позбутися. Які методи використовували, щоб повернутися у форму? І що виявилося найбільш дієвим?
Це страшний період, коли я була певна, що більше не повернуся до акторської професії. Після пологів я важила 95 кг, і в мене майже не було шансів їх скинути. Але тут стала доречною моя системність та дисципліна — я просто пробувала знову й знову. Це моє головне правило, яке розповсюджується на все — пробувати знову, поки не вийде. Цьому я завжди вчу сина.
Я мучилася, плакала, здавалася, перепробувала всі види тренувань та дієт, але нічого не працювало. Потім винайшла формулу, знайшла свого тренера і за 7 місяців важила 55 кілограмів. Ідеальним рецептом виявилось все найпростіше — здорове системне харчування з максимально простих і недорогих продуктів (каші, риба, яйця, багато-багато зелені й салатів), ну і, звісно, тренування. Обовʼязковий здоровий сніданок — каша або білок, вдень — салат, каша, білок, на вечерю — салат та білок. Це найпростіша схема, за якою харчуються всі спортсмени, з легкими перекусами і без голодувань. Перед сном, якщо я була голодна, завжди їла огірки, відварені яйця або омлет та салат.
Тренер навчив мене рахувати не калорії, а бачити в їжі білки, жири і вуглеводи, знати, що є чим і скільки чого треба зʼїдати в пропорціях на день, аби організм та мʼязи відновлювалися й працювали. У період найефективнішого схуднення я постійно возила з собою судочки, їх було так багато, що люди казали: “Як ти худнеш, якщо весь час їси?”. Але це працює. Голодування та суворі дієти дають лише тимчасовий ефект і розлад харчової поведінки. Системне харчування й здоровий спосіб життя для мене — екологічне та ефективне рішення.
Я іронічно ставлюся до ягід годжі та насіння чіа. Гречка й білокачанна капуста нічим не гірші, а іноді значно корисніші.
Головним для мене було сформувати свій стиль життя так, щоб правильне харчування і спорт були в ньому завжди — не на короткостроковий період, щоб швидко скинути, а назавжди, щоб бути здоровою та підтримувати нормальну фізіологічну вагу. З періодичним успіхом мені це вдається.
— Ви вже 10 років веганка. Що вас підштовхнуло до цього і як веганство впливає на ваше самопочуття?
Веганство сталося в моєму житті максимально природно та поступово. Я ніколи не любила мʼясо і воно не здавалося мені смачним, але в голодні студентські роки ми всі їли звичайну курку, і я подумати не могла, що її можна не їсти, якщо тобі не смачно.
Вже після закінчення університету у мене трапилася хвороба — не дуже страшна, але потребувала операції, і я настільки боялася, що перепробувала всі альтернативні види лікування. Найбільше мені сподобалось травництво — я й досі захоплююсь ним, вивчаю, збираю трави. Травник, якому вдалося мене вилікувати, порадив на якийсь час спробувати відмовитись від мʼяса, риби і молочки. Мені так сподобалось, що я два роки їла лише овочі, каші та фрукти. Чесно скажу — краще, ніж тоді, я ніколи не виглядала і не почувала себе. Це був прекрасний період.
З вагітністю я повернула в раціон рибу та молочні продукти, а от мʼясо їсти не можу, для мене це давно закрита тема. Найголовніше те, що мені суперкомфортно. При цьому чоловік і син їдять мʼясо, я готую їм свої фірмові котлети, які обожнюють вони і всі наші друзі. Кажуть, що це шалено смачно, але, уявляєте, я ніколи в житті їх не куштувала!
— Ваша шкіра має бездоганний вигляд. Які ритуали краси ви практикуєте, щоб підтримувати її здоровою? Чи маєте улюблені косметичні процедури?
Я завжди кажу, що неможливо виглядати ідеально, якщо дбати про себе лише зовні. Насамперед для доглянутої шкіри та свіжого вигляду важливе, знову ж таки, те саме харчування, спорт, стан лімфатичної системи, загальний стан організму. Одними з найважливіших пунктів є кількість годин, які ми спимо, і час, в який лягаємо, врегульований психоемоційний стан, вітаміни, їхня кількість та правильність підбору, а вже в останню чергу, як вишенька на торті, — косметологічні процедури. Косметологи, з якими я працюю, такої ж думки.
Мене вразила процедура фотоомолодження на апараті IPL. Апарат прибрав пігментацію, з якою я познайомилась цього літа, рівно за один сеанс. Я була в шоці, що апарат може бути таким дієвим. Ну і, звичайно, вранці та ввечері роблю повноцінний догляд за обличчям: очищення, маски, лосьйон, сироватка і креми. Обожнюю свої ритуали краси — у цьому я не менш дисциплінована, ніж у спорті.
— Як ви ставитеся до сучасних процедур омолодження, таких як біоревіталізація, мікронідлінг, фотоомолодження? Чи використовуєте їх у догляді за собою?
Обожнюю сучасну косметологію і всі інноваційні штуки. Медицина та світ розвиваються з шаленою швидкістю, і я намагаюся слідкувати за всіма новітніми розробками. Хоча самих процедур роблю вкрай мало через брак часу й щільний знімальний графік. З того, що я пробувала, — це біоревіталізація, вітаміни та зволоження шкіри. На щось радикальне, я думаю, зможу наважитися років за 10 чи 15, а поки намагаюсь підтримувати красу та свіжість мінімальними втручаннями і більш легкими апаратами. RF-ліфтинг також пробувала й була задоволена, але, знову ж таки, робити це комплексом для дужчого ефекту просто не вистачило часу.
Топ-3 б’юті-процедури осені від CPG Center: готуємось до холодів
Осінь — найкращий час для оновлення шкіри та підготовки її до зимових холодів. У центрі антивікової медицини CPG Center подбати про вашу шкіру допоможуть висококваліфіковані косметологи з медичною освітою. Всі процедури проводяться із застосуванням сертифікованих високоякісних препаратів та сучасного обладнання, яке використовують у провідних клініках краси всього світу. Тож як повернути шкірі свіжість й еластичність кількома комфортними та безпечними процедурами?
- 1. Біоревіталізація: глибоке зволоження на клітинному рівні
Після літа шкіра часто виглядає втомленою: дрібні зморшки стають більш помітними, а обличчя втрачає природний блиск. Ви можете вважати, що вітамінів, які ви приймаєте, чи домашнього догляду достатньо, аби подолати з ці виклики. Однак наш організм потребує «прямої доставки» зволоження — просто в клітини. Тому в нагоді стане біоревіталізація — ін'єкційна методика, що насичує шкіру гіалуроновою кислотою. Цей компонент не лише зволожує, а й стимулює відновлення клітин. Уявіть, що ваша шкіра отримує довгоочікуваний ковток води, який повертає їй тонус та пружність. Адже таким чином відновлюється водний баланс шкіри. Результат помітний вже після першої процедури — зникають сліди втоми, шкіра стає щільнішою і гладенькою. Після курсу в три процедури з’являється і природнє сяйво. Щонайменше пів року ви насолоджуєтесь цим ефектом. А для того, щоб папули після процедури зникли швидше, а реабілітаційний період скоротився до однієї-двох діб, спробуйте поєднати біоревіталізацію з біоцелюлозною маскою та апаратним лімфодренажним масажем.
- 2. Фотоомолодження IPL: рівний тон і нове сяйво
Наша шкіра змінюється з кожним прожитим роком — так само, як і її реакція на сонце. В певний момент можна помітити, що засмага йде, залишаючи по собі пігментні плями та сліди фотостаріння. Фотоомолодження за допомогою IPL-технології допомагає ефективно впоратися з цими проблемами. Це апаратна процедура, яка використовує інтенсивне світлове випромінювання для впливу на пігментні ділянки та розширені капіляри. IPL — незвичайний лазер. Адже світло, яке він випромінює, діє безпосередньо на меланін, пігмент, накопичений у плямах. Він поглинає світлові хвилі, нагрівається та руйнується, після чого виводиться з організму завдяки відновленню шкіри. До речі, завдяки цьому принципу дії IPL також гарно справляється з постакне та розширеними капілярами.
Фотоомолодження — процедура, яка не потребує реабілітації. Вона чудово підходить для осіннього періоду, коли активність сонця знижується і можна безпечно працювати з гіперпігментацією. Після курсу фотоомолодження тон шкіри стає рівним, вона виглядає сяючою та молодою.
- 3. Мікронідлінг SkinPen: стимуляція регенерації шкіри
Мікронідлінг — відносно новий метод в антивіковій медицині, та він встиг заявити про свою високу ефективність. Серед поціновувачів мікронідлінгу — і Кім Кардаш’ян, і Наомі Воттс, і вічно молодий Бред Пітт. І це не дивно, адже омолодження та відновлення неможливе без стимуляції природних процесів. Саме в цьому принцип дії апарату SkinPen — він працює на глибокому рівні, запускаючи процес регенерації. За допомогою мікроголок на поверхні шкіри створюються мікропроколи, які стимулюють вироблення колагену та еластину. В CPG Center спеціалісти використовують SkinPen у поєднанні з екзосомами — наночастинками, що посилюють регенерацію шкіри. Вони містять активні фактори росту та біомолекули, що стимулюють відновлення клітин, зменшують запалення та покращують загальний тонус і текстуру шкіри. SkinPen дозволяє усунути дрібні зморшки, розширені пори та сліди від акне. Процедура не потребує тривалого відновлення, а результат стає помітним уже через кілька днів. Важливо робити її саме восени, щоб уникнути впливу агресивного ультрафіолету на шкіру під час відновлювального процесу.
У CPG Center кожна процедура виконується з урахуванням індивідуальних потреб клієнта. Відповідальна медицина — головний принцип спеціалістів центру, які ретельно підбирають методики, орієнтуючись на тип шкіри та її поточний стан. Такий підхід дозволяє довше насолоджуватись молодістю та красою, радіючи ефекту процедур.
— Поговорімо про ваше нове захоплення — цвяхостояння. Ця техніка за останні кілька років стала дуже популярною. Як ви її відкрили для себе і що в ній знайшли?
Цвяхостояння я спробувала два роки тому в момент тотального відчаю і розпачу. Скажу чесно, це мене врятувало — весь свій ураган зайвих думок та емоцій я випускала й врівноважувала під час цієї практики. Перший раз мені настільки було боляче душевно, що я навіть не відчувала фізичного болю і простояла цілу годину. Звісно, з майстром, яка все контролювала і детально підготувала мене до цього.
Потім я придбала собі особисті цвяхи і вже практикувала щодня вдома, але згодом відчула, що мій організм перенаситився. Це потужна практика, і мені здається неправильним, що вона стає мейнстримом, бо в гонитві за модою можна собі нашкодити, можливо, навіть більше ментально, ніж фізично. Цвяхостояння — це неймовірно цікаво, але опановувати потрібно тільки зі справжнім професіоналом, тонко відчуваючи, чи підходить воно тобі, чи робить твоє життя й самопочуття кращим.
— Ви бігаєте на довгі дистанції, відвідуєте тренажерний зал, тримаєте себе у залізному кулаці. А чи є у вашому житті місце для релаксу?
От якраз біг — це моє спасіння. Зараз вже бігаю по 20 км. Пару років тому дізналась, що біг офіційно вважається динамічним видом медитації, і таким активним людям, як я, він ідеально підходить. Зал і важке залізо — теж моя медитація, там народжуються найкращі ідеї й творчі починання. А от релакс — це мій син і діти загалом.
Я обожнюю дітей, не втомлююся з ними, в дитячому оточенні я щаслива та вільна. Діти не пліткують, не ображають, вміють бути в моменті, і цей кришталево чистий світ дитинства дуже імпонує моїй душі. Коли мені потрібен релакс, ми з сином беремо цукрову вату і йдемо дивитися мультик або стрибати на батутах, там мій мозок забуває про проблеми і щиро радіє.
— Які серіали і фільми ви дивитеся? Що з останнього справило найбільше враження і що б ви порадили нашим читачам?
Намагаюсь дивитися всі новинки і слідкувати за кіносвітом. Мій улюблений серіал — «Паперовий будинок», а минулого року вийшло продовження під назвою «Берлін», дуже раджу. Також одним з улюблених є «Дев'ять ідеальних незнайомців».
Щодо кіно, то тут широчезна палітра. Улюблені фільми — це «Джіа», «Всередині я танцюю», «Інтерстеллар», «Серпень: Графство Осейдж». Дуже люблю фільм «Кімната», який посів окреме місце в моєму материнському серці.
— Які книги завжди на вашій поличці і які з останніх прочитаних вас надихнули? Можливо, у вас є улюблені автори чи жанри?
Зараз читаю книгу «Соловей» авторки Крістін Генни. У ній описуються події Другої світової війни, і це неймовірний спектр емоцій — наскільки все схоже з сучасністю і з тим, що ми переживаємо зараз. Люди так само не вірили у можливість війни та її довготривалість, але, на жаль, це ставалося знов і знов…
Роман «Чума» Альбера Камю ще зі студентства завоював моє серце. Там стільки підтекстів і глибинних думок, що його можна перечитувати безкінечно. А ще люблю мотиваційні книжки, наприклад, проста та невеличка «Магія ранку» або «Атомні звички» теж зі мною завжди на випадок, якщо сил та мотивації не вистачає. Достатньо перечитати пару хвилин, і дисципліна повертається до мене.
— Що сьогодні для вас є найбільшою цінністю?
Найбільша цінність сьогодні — це люди. Людяність і вміння множити світло, незважаючи ні на що. Цінно вміти просто бути щасливим і вдячним, навіть у тих страшних реаліях, в яких ми змушені жити. Мене сильно розчаровують люди останнім часом, їх кар’єризм, жорстокість, безжалісність, але для мене принципово не стати такою, як вони, і я все одно відплачую лише світлом та добром, вчуся дякувати за уроки й досвід. Я люблю свою професію за те, що в ній можу дарувати людям посмішку, сльози щастя, живі чесні емоції, які дуже цінні нині. Множити та передавати світло — це найцінніше в такий темний, на жаль, час.
Фото: Катерина Маковецька @makovetskay_ekateryna_ph, Вікторія Філіпенко @viktoriafilipenko.photo
