Олексій Замірко, 25 років. Одружений. До війни працював експертом-оцінювачем в ломбарді. Поранений під Водяним Донецької області.
Про таких, як Олексій, кажуть: «Сіль землі». Надійний товариш, упевнений у собі сильний і мужній чоловік, не звиклий перекладати проблеми на чужі плечі, котрий живе за принципом «Якщо не я, то хто ж?» Справжній чоловік з тієї породи, яких зараз все рідше і рідше можна зустріти у нашому інфантильному суспільстві... «До АТО у мене була хороша робота. Тобто, проблем із самоствердженням у житті у мене не було. Але в мене була інша проблема: я не міг спокійно сидіти вдома. Душа боліла: хтось чужий лізе на нашу землю і хоче нам нав'язати якісь свої інтереси! Можливо, це звучить самовпевнено, але виникло чітке відчуття, що без мене вся ця історія не закінчиться. Тобто, там потрібен я». Олексій увійшов до складу 79-ї десантної бригади, яку він називає легендарною, побував в найгарячіших точках.
«Коли я потрапив в армію, всякого надивився. Думав тоді: «Краще, щоб відразу вбило – тільки б не залишитися інвалідом!» А потім після поранення і ампутації, вже у шпиталі, потроху почав приходити до тями, думки стали прояснюватися, і тоді я вирішив: «Ну так, немає ніг. Але, слава Богу, що інші частини тіла залишилися на місці, і вони працездатні. Звичайно, існують певні обмеження – стометрівку вже не пробіжу. Що ж, виходить я своє відбігав». Так міркує 26-річний уродженець міста Жмеринка Олексій Замірко, який у результаті поранення втратив обидві ноги, але не втратив сили духу і життєвого оптимізму. «Ходити не зможу, отже, буду їздити. Ось тут одна коляска, інша – велика з мотором – на вулиці стоїть. Тобто особливих проблем я не бачу».
Знаходить Олексій у своїй ситуації і позитивні моменти: «Можливо, я висловлю думку неправильну для православної людини, але мені здається, що я приніс якусь жертву для того, щоб отримати натомість набагато більше: адже якби я не потрапив у шпиталь, то не познайомився б із моєю майбутньою дружиною. Я вдячний Богу за свою Олю. Це моє щастя, це моє диво, зреш-тою це моє життя! Я щасливий, оскільки у мене з'явилась кохана людина, заради якої мені хочеться жити. І народити ще багато улюблених людиняток, яких я буду любити, напевно, навіть більше, ніж дружину (сміється). Але це така трошки інтимна історія. Про неї я поки що не готовий розповідати».
Будучи людиною рішучою і цілісною, Олексій не тільки не сумує, але й знає, заради чого він живе. Причому, цілі він ставить перед собою постійно: від малого – до більшого: «Спочатку я просто сказав собі, що повинен навчитися рівно стояти на ногах, хай і не своїх, а залізних. Потім важливо було почати пересуватися без сторонньої допомоги. Коли я це зміг зробити, з'явилися ідеї. Боюся марнословити, озвучуючи їх, але моя мета – це зробити щось корисне для людей. Мені казали, що я вижив за таких обставин, при яких, у принципі, не виживають. Отже, мабуть, не даремно все це? Для чогось же я залишився на цій землі? Я поки що не знайшов для чого. Але я шукаю. І знайду».
Олексій виношує ідею створення реабілітаційної клініки для воїнів, які пройшли АТО. «У нас в Україні немає реабілітаційного центру для таких хлопців, як я, і для таких хлопців, у яких є руки-ноги, але у них проблеми з функціоналом», – журиться Олексій. – У всьому світі це давно відома і відпрацьована практика, а у нас все у зародковому стані, все тримається на голому ентузіазмі окремо взятих медиків. У нас немає реабілітологів – хлопців з травмами виходжують лікарі-фізіотерапевти, які раніше займалися спортивними травмами. Вони дуже стараються, їхня робота теж приносить плоди, але це ж голий ентузіазм при повній відсутності матеріальної бази».
В Олексія навіть готовий бізнес-план: «За законом мені належить отримати землю, на ній я і хочу побудувати реабілітаційний центр. У мене є лікарі, яких я знаю особисто, а вони знають мене. Практично за два роки ці лікарі навчилися ставити хлопців на ноги. Не будучи до війни фахівцями у цій галузі, вони опанували усіма премудростями самотужки, методом проб і помилок відпрацьовували методику. Їх можна буде залучити до роботи у цьому центрі... Вони будуть тільки «за»! Потрібна всього-на-всього підтримка влади і матеріальна допомога. Власне, я вже написав заяву в КМДА і чекаю відповіді...
У принципі, якщо зібрати по Києву з десяток таких, як я, хлопців з тією ж одноразовою компенсацією, і з клаптиком землі для кожного, то вже вийде стартовий капітал. Крім того, по допомогу до меценатів звернутися... От, скажімо, як просувають «стартапи»? Люди пишуть програми, виставляють їх на сайт, і кожен охочий скільки може, стільки їм кидає на розвиток. Та якщо кожен українець кине по гривні, це скільки вийде? 42 000 000? Ну гаразд, мінус діти. Але це теж неабиякі гроші! І як просто – всього лише по одній гривні! І все це без корупції, без розкрадань. Створити відкритий рахунок, щоб кожна людина могла подивитися, куди йдуть гроші. Все прозоро, офіційно. І чесно. Я взагалі ось як скажу: якщо люди почнуть жити по совісті, у нас буде добро і процвітання».
Фото: Олександр Мордерер; Тетяна Рубльова, ард-директор студії Олександра Мордерера
.jpg)
Обкладинка блогодійного номера «Viva! Переможці». Придбати спецвипуск можна тут: https://viva.ua/viva_peremogtsi.html. Усі кошти з продажу спецвипуску «Viva! Переможці» підуть на розвиток сучасного протезування в Україні.
Соціальний мультимедійний проект "Переможці" є спільною ініціативою Телевізійної служби новин ТСН на телеканалі 1+1 та Viva! Лучший журнал о звёздах і реалізується за підтримки благодійного фонду Save Lives Together" та громадської організації pidmoga.info, а також клініки Valikhnovski medical center - clinic 311. Проект розповідає про історії бійців АТО та волонтерів, які втратили кінцівки під час подій на Сході України. Його основою стала серія фотографій відомого українського фотографа Олександра Мордерера та арт-директора Тетяни Рубльової, який демонструє, що люди з протезами – повноцінні члени суспільства, які, як і інші громадяни, є щасливими, красивими та повними сил для нового життя. В 2016 році фотовиставка буде представлена в кількох містах США та Канади. Куратор проекту - Соломія Вітвіцька, телеведуча новин ТСН на 1+1.
Viva! Лучший журнал о звёздах презентує спецвипуск про 18 дивовижних історій героїв. Всі кошти з продажу підуть на розвиток сучасного протезування в Україні.
Партнерами проекту є також телеканал UKRAINE TODAY, "Феєрія Мандрів" та Yakaboo, Romantik SPA Hotel.
Команда мультимедійного проекту VIVA! Переможці:
Іванна Слабошпицька, редактор журналу VIVA!; Соломія Вітвицька, ведуча новин ТСН, канал 1+1, волонтер; Олександр Мордерер, фотограф; Тетяна Рубльова, ард-директор студії Олександра Мордерера; Анна Гвоздяр, волонтер; Тетяна Захарченко, візажист; Віталій Панасюк, оператор, канал 1+1; Андрій Ушенко, асистент фотографа; Ірина Пилипенко, благодійний фонд SaveLives Together.
