Василь Пелиш, 20 років. Доброволець полку «Айдар». Поранення дістав під селом Хрящувате Луганської області. До війни був студентом Львівського аграрного університету. Неодружений. Хобі: рибалка.
Для Василя Пелиша доля приготувала важкі випробування фактично на самому початку його військового життя і боєць з честю їх витримав. У серпні 2014 року його загін був розстріляний танком сепаратистів, Василеві супутники загинули, він сам був поранений, і на місяць потрапив у полон до сепаратистів. Василеві тоді було лише 19 років.
«Везли нас на позиції в машині. Розвідки у нас не було, ну і лупонули по нас із танка… Коли я прийшов до тями, машина горіла і всі навколо були мертві, п’ятеро чоловік. Згоріли заживо, спереду ще долинали звуки, але потім стихли. Далі полон… «курорт» місячний», – невесело згадує сьогодні Василь події майже дворічної давнини. Руку бійцеві ампутували вже в госпіталі у сепаратистів. Причому Василь упевнений, що втратив руку не через поранення, а через те, що на ній було патріотичне татуювання.
«Руки я позбувся за татуювання – звичайний тризуб з написом «Слава Україні!». Зробив його ще на Майдані. В госпіталі на мене морально тиснули. Розказували який я поганий, і який гарний цар-батечко Путін! Мовляв, якби не він, то нас би всіх давно вже не було. У відповідь я лише відмовчувався». Втім, як не старалися вороги, їм не вдалося морально зламати українського воїна, і через місяць його вдалося витягти з полону завдяки обміну.
«Прийшли військові і сказали «збирай речі», а мені й збирати було нічого, поїхав у чому був. Вже в автобусі я дізнався, що мене везуть міняти. 27 вересня мене обміняли. Відразу подзвонив додому, сказав, що скоро приїду».
Після полону і «лікування» у терористів Василю довелось ще довгий час провести в шпиталі.
«Коли наші лікарі зробили мені рентген коліна, то мало не за голови схопились. Там майже місяць пролежав осколок. Потім у мене почалися проблеми зі слухом, виявилося, що була перебита барабанна перетинка. Тож вийшов з лікарні вже взимку», – згадує Пелиш. Після цього почалася адаптація до мирного життя. Василь пішов працювати військовим обліковцем в місцеву раду. Завдяки канадсько-українській програмі з протезування ветеранів АТО він отримав сучасний протез втраченої руки. Боєць вже непогано з ним освоївся, хоча було б неправдою казати, що він повністю замінив йому кінцівку.
«Довго в ньому я бути не можу, – ділиться Василь, – Бо як упродовж тривалого часу напружую руку, щоб щось рухати, то починає боліти культя».
Сьогодні, як і багато його товаришів-ветеранів, Василь каже, що ні про що не шкодує, і якби в нього була можливість почати все заново, він би знову пішов на фронт. А якби міг щось змінити – то не пустив би машину на ту кляту дорогу, на якій згоріли його товариші. Він і зараз хоче бути там, поряд з тими, хто захищає нашу країну від агресії.
«Дуже хочеться знову повернутися на Схід. Але як стріляти, як бігати з тим протезом не знаю… Хіба що з пістолетом бігати, як дурень, коли йде дальній бій», – ділиться Василь. А на запитання чого він очікує від нас, українців, боєць відповідає скромно і розважливо.
«Звичайно, підтримка людей це добре. А от жалісливість – ні. Якщо тебе жаліють, то можна швидко звикнути до «халяви» і потім стати справжнім «овочем». Якщо чесно, то я хотів би, щоб до мене просто ставились як до звичайної дворукої людини».
Фото: Олександр Мордерер; Тетяна Рубльова, ард-директор студії Олександра Мордерера
.jpg)
Обкладинка блогодійного номера «Viva! Переможці». Придбати спецвипуск можна тут: https://viva.ua/viva_peremogtsi.html. Усі кошти з продажу спецвипуску «Viva! Переможці» підуть на розвиток сучасного протезування в Україні.
Соціальний мультимедійний проект "Переможці" є спільною ініціативою Телевізійної служби новин ТСН на телеканалі 1+1 та Viva! Лучший журнал о звёздах і реалізується за підтримки благодійного фонду Save Lives Together" та громадської організації pidmoga.info, а також клініки Valikhnovski medical center - clinic 311. Проект розповідає про історії бійців АТО та волонтерів, які втратили кінцівки під час подій на Сході України. Його основою стала серія фотографій відомого українського фотографа Олександра Мордерера та арт-директора Тетяни Рубльової, який демонструє, що люди з протезами – повноцінні члени суспільства, які, як і інші громадяни, є щасливими, красивими та повними сил для нового життя. В 2016 році фотовиставка буде представлена в кількох містах США та Канади. Куратор проекту - Соломія Вітвіцька, телеведуча новин ТСН на 1+1.
Viva! Лучший журнал о звёздах презентує спецвипуск про 18 дивовижних історій героїв. Всі кошти з продажу підуть на розвиток сучасного протезування в Україні.
Партнерами проекту є також телеканал UKRAINE TODAY, "Феєрія Мандрів" та Yakaboo, Romantik SPA Hotel.
Команда мультимедійного проекту VIVA! Переможці:
Іванна Слабошпицька, редактор журналу VIVA!; Соломія Вітвицька, ведуча новин ТСН, канал 1+1, волонтер; Олександр Мордерер, фотограф; Тетяна Рубльова, ард-директор студії Олександра Мордерера; Анна Гвоздяр, волонтер; Тетяна Захарченко, візажист; Віталій Панасюк, оператор, канал 1+1; Андрій Ушенко, асистент фотографа; Ірина Пилипенко, благодійний фонд SaveLives Together.
