Тетяна, філологиня за освітою, почала самореалізацію з бізнесу в ІТ, але завжди прагнула чогось іншого. Тож покинула власну справу і почала шукати свій шлях. Зараз вона успішна ТікТок- та Інстаграм-блогерка, яка за дуже короткий термін отримала сотні тисяч підписників, стала експерткою з ефективного розвитку ТікТок та Інстаграм і коучинею.
З чого вона починала, як проживала кризи та сформувала внутрішні опори, а також чому не потрібен мільйон інструментів, аби відео «залітали», як знімати з простору метр на метр і робити крутий контент — ексклюзивно в інтерв’ю для Viva.ua.
— Чому ти вирішила займатися соцмережами? У тебе виходить дуже нативно і легко, наче ти народилася з телефоном в руках. Але багато людей бояться проявлятися таким чином. Як ти зайшла в цю тему?
Якщо говорити про суперлегкість, то чомусь згадалося дитинство і мама. В 90-х, як і в більшості, у мене було бідне життя. Мій батько працював вантажником на парфумерній фабриці. Пам'ятаю, що мама мала палетку Lancôme, і зараз розумію, що її, мабуть, дали татові в рахунок зарплати, вона була з тих, що «одна на все життя». Але моя мама — з родини архітектора. Вона гарно малювала, в юні роки хотіла бути дизайнером одягу, тож навіть у бідності намагалась красиво вбиратися і нас з сестрою гарно одягати. Сестра теж мала художній хист. Напевно, моє бачення красивого — це генетика. Окрім того, саме тоді я навчилася базового прийняття — попри бідність я вміла проявляти вдячність за мить, що проживаю, та бачити красу в моменті: квіточка, красиве небо, бутерброд з цукром, який я досі вважаю смачним десертом. Звісно, я прагнула кращого, але це не заважало мені насолоджуватись тим, що було гарного в моєму житті. Ці навички допомагають мені і зараз.
А щодо блогерства, то я зайшла в нього через свою жагу до косметики. Я її люблю і хотіла мати якомога більше різноманітних засобів — тестувати все і ділитися враженнями з іншими. Але у той час у мене була власна вебстудія — хтось казав, що це дуже дивно, коли IT-підприємець заходить в Інстаграм, робить розпаковку косметики. Але я дуже хотіла і пішла.
Тож одразу порада: йдіть туди, куди дуже хочеться. Можливо, навіть не розуміючи спочатку, навіщо вам це. Потім зрозумієте.
Я почала вивчати структуру бізнесу. Зрозуміла, що дистриб'ютор може представляти 10, 15, 20 брендів, і стала комунікувати з ними. Я просто робила. Чому в мене це виходило? Це про надивленість, якій я вчу зараз людей, та аналіз конкурентів. А ще у мене з'явилось розуміння, що задля реалізації задуманого не потрібно залучати мільйон інструментів. Це можна інтегрувати у життя легко. Цим я також ділюсь на своїх консультаціях з клієнтами.
Цікавий факт: я зайшла в соціальні мережі, живучи на зйомній квартирі з ремонтом від забудовника, тобто не надто «інстаграмним». Але я знімала: на вулиці, в кафе, на балконі, де у мене був білий столик за 211 гривень з IKEA, а потім чорний — отриманий по бартеру. Тобто у мене був простір метр на метр, в якому я знімала 5 років. Тож в основі успіху і реалізації — бажання і те, наскільки ти хочеш. Я хотіла. Ніхто не скаже, прокрутивши мою стрічку на початок, що це було знято «з метр на метр» мого балкона. Тож коли мені кажуть, що не знімають, бо нема де чи нема як, я не повірю. Я запитаю: який страх стоїть за цим? Яка неідеальна сторона впливає на тебе? Що станеться найстрашніше, коли ти отримаєш хейт? Що тебе може підкріпити та дати сили? А що станеться, якщо ти зупинишся в цій точці на все інше життя? Давай перевіримо, похитаємо старі опори й подивимось, куди йти.
— Ти бачиш загальну картинку та спрощуєш?
Так. І розказую, як я це роблю, як спрощую. Спочатку я сама все ускладнювала, а потім навчилася робити все простіше та набагато швидше. Оскільки, коли в тебе чоловік, бізнеси, особистий розвиток, то треба вчитися все оптимізувати. Зараз 90% свого контенту я роблю сама. Мені лишень трохи допомагають у відеомонтажі для ТікТок.
— Чому ти не хочеш делегувати? Мені здається, ти отримуєш від цього задоволення.
Я насправді дуже люблю асистентів. Тут важливо знайти свою людину, аби вона глибоко тебе розуміла. І такі люди у мене були. Але зараз, коли я активно повернулася в соціальні мережі і роблю інколи по три пости на день, йдеться про потік: відчуваєш, що ти хочеш, і швидко дієш. Цьому відчуттю потоку, до речі, я також вчу людей. Це ж так класно відчувати себе та реалізовувати те, що ти реально хочеш, миттєво. Звісно, я так само аналізую конкуренцію, але я роблю це в моменті. І спрощую все: не підбираю довго музику, не здійснюю складного монтажу (використовую дві кнопки), не використовую професійні мікрофони. Звісно, це напрацьована навичка.
Головне тут: хочу — бачу — відразу роблю.
Загалом, коли я визначила свою місію, у мене відпало дуже багато питань щодо «подобатися іншим». Я несу користь, служу людям. Це головне. І в блогерстві, і коучингу, і в стратегічній допомозі брендам та особистостям розвиватися в Інстаграм та TikTok. Тобто я бачу, що швидко треба перепрацювати, який мінус замінити на плюс, беру це, вбудовую в потенціал, і погнали! Все.
— Тобто ти дуже практична коучиня.
Так. Я про дію і результат. Але в цьому інколи чується багато чоловічих енергій. Зараз я досягла балансу жіночого і чоловічого. Раніше у мене було більше чоловічого, а зараз я по-жіночому дбаю про ментальний стан людини, яка до мене приходить, але, звісно, даю практичні знання і навички, аби вона відчувала силу.
— Але ж ти ж починала з такої досить чоловічої сфери — IT.
Бо хотіла довести, що я можу. Приходити й казати чоловікові: «Я більше тебе заробляю, я молодець, я можу ще». Але я нічого нікому не довела. Закрила бізнес, отримала досвід. Я ціную той час. Але зараз все, що маю, — це хобі, які приносять мені задоволення і гроші. Коли я поєднала правильно Інь і Ян в собі, то все складається: приєднуються люди, приходять клієнти, формується команда, особисті стосунки гармонійні.
— Це дуже мудре по-жіночому рішення: закрити бізнес, відмовитися від своєї ідеї і йти далі.
Це було болюче рішення, оскільки це ніби моя перша дитина. Я дуже складно виходила з цього періоду. Я, філолог української мови та літератури, редактор видавничої справи, на початках працювала продавцем риби-ковбаси, оскільки не могла знайти роботу, навіть натрапляла на шахрайські підприємства. Але врешті увійшла в IT: оптимізація, коди, дизайни, інтернет-магазини, все було. Працювала з цим 8 років… Але все закінчилося. Після чого я не розуміла, що далі.
Спробувала блогерство, але вирішила, що це не моє, бо я ж підприємець. І тоді саме життя мене привело у коучинг. Річ у тім, що тривалий час в житті все йшло колами: ситуації повторювались щорік чи навіть щомісяця.
Вирвала мене з цього одна з розмов з чоловіком на кухні. Він сказав: «Ти ж завжди бачила людей наскрізь, використовуй це». І справді, в мені зашита функція: я бачу ядро проблеми, з якою треба попрацювати, щоб розкрити потенціал.
А потім був ще один переломний момент: я втратила всі старі сенси, розуміла, що не хочу жити так, як я жила раніше, а нових ще не мала. Я лежала і місяць дивилася в стелю, мені здавалося, що в мене оніміли ноги. Лікарі казали, що я здорова, а я ходила і не відчувала ніг. Я не знала, для чого жити, тож мала такі психосоматичні прояви. Тоді я зверталася до різних фахівців, психологів… мені навіть відмовляли у прийомі. Але одного разу я отримала голосове від однієї людини, яке підкріпило мою силу. Отак в одному голосовому повідомлені я знайшла нові сенси життя.
Вже тоді все почало рухатись: через три місяці з моменту старту в ТікТок на прямих ефірах вже було по 10 тисяч глядачів. Але тут знову виникло відчуття: «Тань, не туди». Після цього я почала шукати, куди. Знайшла університет, почала вчитися на коуча. Але певний час не розуміла цієї професії. Тобто я отримала освіту з бізнес- і класичного коучінгу по стандартам ICF, але не розуміла його. І лише коли пішла на курс «Психологія в коучінгу», то все розклалося по поличках. Це вже стало точкою неповернення.
Після цього люди пішли до мене на стратегії з ТікТок, консультації щодо особистих брендів в Інстаграм, довгострокові коучингові контракти — все закрутилося. Зараз здається, що звідтоді минуло не два роки, а двадцять.
— Мабуть, ти не була б успішним бізнес-коучем, якщо не пройшла свій шлях у бізнесі. Це, мабуть, надає цінності.
Мені дуже легко зрозуміти і командний коучинг, і бізнес, і внутрішні складові — емоційний інтелект, внутрішня опора. Кайфово, що життя мені подарувало той досвід, хоча тоді було пролито дуже багато сліз.
— До тебе можуть приходити люди і в кризовому стані, тому що ти проходила кризу. Це теж одна з сильних сторін.
Може бути. Тому що криза — це основа. Розкажу про останній кейс (я можу про це говорити, оскільки клієнтка відкрито писала фідбек в Інстаграмі і відмічала мене). Вона командний, класичний і лайф-коуч, але тривалий час надавала послуги безкоштовно. В неї була криза в сім'ї, роботі, загалом у житті. Після того, як ми вибудували її внутрішність, минуло три місяці, і вона сказала: «Я знаю, що хочу, і я роблю це». Почала брати платні контракти, на роботі казати, що хоче, а що ні. Все змінилося. До чого це я? Навіть круті практики проходять кризи й потребують допомоги. Але криза — це завжди про можливості розвитку.
— Які твої власні інструменти проходження кризи? Чи зараз вони у тебе бувають?
Бувають, звичайно. І це нормально. Тут багато чого залежить від того, куди людина йде. Якщо в неї великі амбітні цілі, то криз буде більше, вони будуть потужніші. Оскільки вона має отримати навички, які будуть потрібні для реалізації мети.
Як я справляюся? Одна з моїх внутрішніх опор — це те, що я частково вибудувала зараз, а частково, як я вже казала, було з дитинства, — прийняття, в екологічному розумінні. Якою б важкою не була ситуація, я завжди приймаю її та дивлюсь, що мені підсвічує ця ситуація, який мінус треба прибрати, на який плюс замінити.
Допомагає і розуміння, що немає поганих чи хороших людей, є всі «окей». Просто певні люди «не твої». І тут у мене є певні фільтри, через які певні люди до мене приходять, а інші — ні. Безоцінковість — моя сильна компетенція. Коли ти не оцінюєш, життя тобі дає більше простору. І це стосується і самої себе. Раніше я переживала, що з бідної сім'ї, хвилювалася, що люди про мене подумають, старалася одягом показати, що я ок. Але поступово зрозуміла, що все залежить від внутрішніх опор. І саме вони допомагають проходити усі ці кризи.
— Що було ключовим моментом, коли ти себе повністю прийняла? Це був тривалий процес?
Мені здається, це шлях на все життя. Не можна сказати, що ти все пройшла. Я зараз працюю з удосконаленням любові до себе: з харчуванням і спортом. Все це є, але досі бувають дисбаланси. І я шукаю, від чого воно йде, шукаю ядро. Уже багато чого розкрила, але йду далі. Це процес. І це нормально.
— Поговорімо про твій ТікТок. Скільки зараз там підписників і як швидко вони з'явилися?
Я зробила 200 тисяч за 22 дні. Але це четверта спроба зайти в ТікТок. До того у мене за рік було три спроби. За першої я за місяць отримала 5 тисяч, але видалила акаунт, бо цього мені було замало. На другому акаунті я отримала близько тисячі підписників за тиждень. Його теж видалила. Потім був маркетинговий — за три дні 50 підписників…
Четвертий чому залетів? Тому що я пішла від себе. Просто почала транслювати думки, дозволила проявитися бунтарській Тані, якою я насправді є. Тій частині мене, яка прямолінійна, інколи жорстка. Тоді в моєму житті була активною тема самооцінки, я її пропрацьовувала і почала транслювати. Чоловік мені казав: «Куди ти прешся? ТікТок і експерти? Там одні танцюльки». А я пішла, і за 22 дні в мене було 200 тисяч. Я заходила в прямий ефір і виходила з нього з плюс 10, 20, 30 тисяч. І люди просто лилися рікою. Була колосальна підтримка.
Останній кейс мене як консультанта — для Smart Medical Center Clinical в Києві, яким я будувала стратегію в ТікТок — зробили сорок дві тисячі за два місяці. Тобто я побачила, як це працює, і стала експерткою з ТікТок. Я навчилася всього сама, і за три місяці з четвертим акаунтом потрапила в програму талантів ТікТок, оскільки не вивчала цю платформу так, як, скажімо, Інстаграм. За минулий рік у мене були одні спікерства по ТікТок: я об'їздила пів України з лекціями, була і у Варшаві.
— Тобто все починається зсередини — з усвідомлення, самоприйняття, дисципліни і з того, щоб йти за тим, що тобі справді подобається.
Коли ти досліджуєш себе, працюєш над собою, то ти завжди знаходишся в нових усвідомленнях. А через них класно йти куди б то не було. З усвідомленнями контент у блозі не робиться — він ллється. І не через схеми чи контент-плани, хоча вони потрібні, бо успіх — це ще й структура і дисципліна. Але саме усвідомлення — ядро, одна з опор. Коли ти навчишся ловити свої усвідомлення та почуття, які вони викликають, то зрозумієш, наскільки багато тем всередині. І це дуже класно. Від цього вже можна йти.
