В інтерв’ю Viva! ведуча влогів про Євробачення Анна Тульєва розповіла про дружбу з зірками шоубізнесу та непрості стосунки з солістом гурту Kalush Orchestra Олегом Псюком. У відвертій розмові ми дізналися більше про її кар’єру, особисті переживання і те, що робить її унікальною й близькою для багатьох шанувальників.
— Аню, як почалася ваша любов до Євробачення?
Любов до Євробачення почалася з дитинства. Для моєї маленької родини це було дійсно святом. Мама, дідусь і я збирались перед телевізором в очікуванні пісень, які окриляють. Звісно, ми завжди вболівали за Україну й одного року я пообіцяла своєму дідусю, що якось спробую побувати там, та ця обіцянка завела мою кар’єру досить далеко. Тому і зараз я виконую свою обіцянку дідусю.
— Ви починали свій шлях з монтажу роликів про Євробачення на телефоні. Як вдалося отримати «срібну кнопку» від YouTube і набрати сотні тисяч підписників?
Я не тільки монтувала влоги на телефоні, але й знімала на нього, і робила дописи з девайса, без якого ми зараз не уявляємо своє життя. Коли знімаєш на телефон, до тебе якось легше на контакт йдуть і зірки, тому в цьому була й перевага. Та з першого відрядження у складі української делегації, яке почалось саме з Дитячого Євробачення, я повернулася з синцями під очима і критичною втомою, тому що майже не спала, бо хотіла, щоб глядач бачив усе. Адже для мене я на Євробаченні — це як фанатку з дивану закинули за лаштунки, тому зі всією цікавістю і любов’ю я досі розповідаю про цей конкурс! І така робота дала свої плоди. На Суспільному з’явилась команда Євробачення, яка спільними зусиллями й привела до тієї кількості підписників, яку ми зараз маємо. Євробачення треба любити, щоб створювати гідний контент, інакше конкурс сам тебе викине зі свого мікрокосмосу.
— Що для вас особисто означає Євробачення? Чим цей конкурс особливий для вас?
Для мене це, звичайно, безтурботне дитинство, яке згодом переросло у важливу місію. Адже мета самого конкурсу — об’єднання країн задля миру. Це та атмосфера, яка об’єднує добрих і щирих людей. І тільки артисти з великим серцем потрапляють на найбільшу сцену Європи, бо мають важливі меседжі у своїх піснях. Та якщо ти робиш щось погане у житті, то конкурс тебе не прийме. Це ми бачили на прикладі деяких учасників і цього року. Тут діють прості правила, яких важко дотримуватись, якщо ти маєш злий намір.
— Як ви підходите до створення відеоконтенту? Чи є у вас улюблені формати або рубрики?
Мій улюблений формат — це влоги. Тут я можу бути собою — Анею Тульєвою з Житомирської області, яка може показати Європі, що таке фешн, та бути гострою на язик. Бо кому як не мені артистам з різних країн відповідати на запитання, які турбують фанів. Звичайно, у влогів немає обмежень. Ми показуємо навіть наших представників, якими вони є людьми, і саме це для мене цінно. Тут немає награності, і фани та вболівальники бачать, яких перш за все людей вони обрали представляти нашу країну.
— Що найскладніше у вашій роботі? І як ви долаєте ці труднощі?
Найскладніше — це повертатись після Євробачення у реальність. У всіх — в артистів, команд та фанів — починається депресія. Тому що цей конкурс ніби на іншій планеті, він навіть не порівнюється з українським шоубізнесом, бо якщо і порівняти, то українського шоубізнесу майже не існує. Тому ми маємо підтримувати наших молодих артистів і саме тому Національний відбір на Євробачення завжди чекає на нові українські таланти.
— Розкажіть про свої найяскравіші моменти на Євробаченні. Які події або виступи залишили найбільше враження?
Звичайно, це спілкування з дворазовою переможницею Євробачення — Лорін. Наскільки сильну енергію має вона і як людина запам’ятовує чітко історії. Саме вона надихнула мене написати ще одну пісню і продовжувати кар’єру співачки. У наш час я роблю все, що від мене залежить, щоб дотримати обіцянки цій талановитій співачці, і сподіваюсь, що у мене все ж таки вийде.
А також ніколи не забуду, як ми з делегацією чекали, коли оголосять, що гурт Go_A проходить у фінал Євробачення. Це було у 2021 році, і це було моє перше доросле Євробачення. А Україна — найуспішніша країна на конкурсі. І от півфінал, і нас оголосили останніми, які проходять до фіналу. Істеричний сміх оператора і реакція Mаneskin досі десь у мемах. Це було справді нервово.
— Чи є у вас певні традиції або ритуали під час підготовки до чергового Євробачення?
Так, звичайно, є. Це передавання енергії артистам перед півфіналом та фіналом. Уся делегація стає в коло, складає рука на руку, і ми тричі кричимо «Україна». Може, й звучить дивно, та після цього ритуалу в кожного мурахи по шкірі, бо ми там представляємо кожного з України, це дуже важливо для всіх.
— Як ви вважаєте, як Євробачення впливає на українську музичну індустрію та культуру загалом?
Як на мене, Євробачення дуже впливає, адже Україна постійно змінює хід історії цього конкурсу. Нацвідбір у бомбосховищі у всі роки повномасштабного вторгнення зробили тільки ми. Це показало іноземцям, наскільки для України важливий цей конкурс, і змінило ще більше ставлення інших країн до нашої. Гурти Go_A та Kalush Orchestra повернули моду співати рідною мовою на конкурсі й застосовувати фольк у сучасних аранжуваннях. Це вплинуло і на сучасну українську музичну індустрію. Молоді артисти бачать нові можливості розвиватись і популяризують нашу мову та пишаються нею, виконуючи свої пісні на закордонних концертах.
— Крім Євробачення, чим ще захоплюєтесь у житті? Які у вас хобі або інтереси поза роботою?
Звичайно, не єдиним Євробаченням я захоплююсь. Змалку я співала та займалась грою на фортепіано. Але булінг у школі в маленькому селищі вносив свої корективи. Тому випустити свою першу пісню я наважилась у 2019 році. Допоміг мені з аранжуванням ADAM, а першою повірила у цю пісню й написала для неї мелодію представниця на Дитячому Євробаченні Софія Іванько. З того часу я вже маю чотири пісні й скоро планую реліз п’ятої, бо підписала контракт з Best Music, тому це дуже відповідально для мене.
Також я пишу поезію і навіть маю видану збірку віршів «Сльози інею». Зараз я ще радіоведуча і маю авторську програму на «Київ ФМ» та вважаю себе інфлюєнсеркою, бо також маю чимало фоловерів в інстаграмі й тіктоці. Роблю це, бо це мені реально подобається. А ще, попри весь гламур життя, я люблю поїхати у своє Ємільчине і посапати картоплю та допомогти мамі, це дуже заспокоює нерви, такий маю лайфхак.
— Що для вас є головним джерелом мотивації у житті й кар'єрі?
Це, безперечно, моя сім’я. Мене дуже тішить, що моя мама, яка працює ветлікаркою в Ємільчиному, пишається мною і є головною фанаткою. Вона у свої майже 60 років шарить добре у всіх соцмережах і знає всі новинки. Вона моє захоплення, а я — її. Але найголовніше — це обіцянка дідусю, яку я і досі виконую. Сподіваюсь, він десь там, на небесах, пишається мною. Мені це дуже важливо. Сім’я — це справді найцінніше, що ви маєте. А ще люди, які дивляться влоги, стежать за мною в інстаграмі й пишуть мені неймовірні листи з окупованих територій нашої країни. Я, на жаль, не можу їх показати задля безпеки цих людей, але те, що вони дивляться україномовний контент, дуже мотивує і відкриває друге дихання.
— Як вам вдається поєднувати насичену роботу на цифрових платформах з особистим життям?
Не вдається, особистого життя майже немає — якщо ти, звісно, не вступаєш у боротьбу з робочим часом. Це, мабуть, тільки керівникам здається, що в мене проблеми з тайм-менеджментом, та насправді іноді доводиться йти на хитрощі, щоб мати бажані хвилини з мамою у рідному селищі. Тільки вам відкриваю цей секрет.
— Які історії або моменти з вашого спілкування з зірками ви пам'ятаєте найкраще? Хто залишив найсильніше враження і чому?
Мабуть, це alyona alyona і Jerry Heil, тому що вони дійсно дуже хороші люди. Я знайома з батьками кожної, і тепер мені стало зрозуміло чому. Ці дівчата росли у любові, яку несуть у піснях світу. Неймовірні люди, дуже класні команди. Це цвіт нашої нації, який вартий усіх нагород. Я дуже пишаюся, що вдалось працювати з такими класними людьми!
— Які якості артистів вас найбільше вражають і надихають? Чи вплинула якась зустріч або розмова з зіркою на ваше особисте життя або кар'єру?
Кожна зустріч із зірками так чи інакше впливає. Я вже згадувала Лорін, яка, по суті, одним реченням змусила повірити, що я можу стати співачкою, незважаючи ні на що. Також дуже вплинула на мене Джамала за останні два роки. Вона така крута! Мабуть, кожен хотів би поспілкуватися з нею. Джамала може давати мені поради як по стилю, так і в будь-яких ситуаціях. Я дуже ціную її слова. Це реально досі мене вражає.
Звичайно, переможний рік на Євробаченні з Kalush Orchestra мене дуже змінив. Я навчилась бути сильною і так, коли почалось повномасштабне вторгнення: брат був у полоні, інший боронив Бородянку до останнього, дядьки на передовій на сході країни, подруга в окупації в Бучі, і ми з мамою під ракетами не дуже далеко від кордону Білорусі. Та все ж Євробачення сталось, і я брала інтерв’ю в Олега Псюка. Це було дуже складно і вже зараз ми з ним зі сміхом згадуємо наші непрості відносини у той час. Цей час навчив мене стресостійкості. І з того часу я можу дозволити собі сказати, що ми друзі з Олегом, незважаючи на курйозні ситуації на наших в’ю.
— Які поради ви могли б дати іншим журналістам і влогерам, які хочуть працювати з зірками і створювати успішний контент?
Я з маленького селища на Житомирщині, росла без тата, але з сильним дідусем та мамою, яка завжди у мене вірить. Навчалась на бібліотекарку в КНУКіМ. Здавалося б, так далеко від Євробачення. Та якщо ви обираєте дорогу за серцем, цей шлях вам і відкриється сам. Свого часу я навіть не мріяла про те, що маю зараз. Обертаюсь і, згадуючи свої складні роки життя, смерті близьких, через які у мене була затяжна депресія, я взагалі не думала, що зможу відчувати себе живою. Та одного року одна кримськотатарська співачка заспівала своє «1944» і привезла конкурс у столицю України. З того дня і розпочалось моє Життєбачення. Я починала з волонтерства на Євробаченні. Обираючи свій шлях серцем, не завжди здається, що ви йдете у правильному напрямку. У цьому і є ваше випробування. Та якщо вийшло в Ані з Ємільчиного, у вас теж обов’язково вийде. Не треба крутої техніки й багато підписників, щоб повірити у себе. Так, це мрійливі слова. Мрійливі слова, які діють.
Фото: архів Анни Тульєвої
