VIVA! спільно з концепт-стором OSTRIV, який цьогоріч святкує десятиріччя, у проекті «OSTRIV кохання» розповідають історії пар, які вже давно є улюбленцями публіки. Четвертою парою, що знайшли одне одного в найдовшому місті Європи, стали ведучий та шоумен, учасник Студії «Квартал 95» Артем Гагарін і його дружина, директорка GB Event by Kvartal 95 Ірина Михайличенко.
Також читайте історії кохання Ольги Сумської і Віталія Борисюк, сімʼї Жупників та Лілії Ребрик й Андрія Дикого.
Подружжя Гагаріних розказали свою романтичну історію знайомства та спільного життя. Вони поділилися, чому довго не могли одружитися, і як проводять свій вільний час разом.
— Як ви познайомилися з Іриною?
Артем:
Ірина сподобалася мені дуже давно. Вперше я зустрів її в парку імені Богдана Хмельницького у Кривому Розі – це місце, де вся молодь збиралася у вихідні і не тільки. А потім ми певний час взагалі не бачилися. Пізніше через свою наполегливість я зміг знайти її в місті завдовжки 150 кілометрів. Це було досить непросто. Якось помітив її з вікна маршрутки, проїжджаючи повз район, де вона жила. Я швидко вийшов на першій зупинці маршрутки і йшов назустріч тоді ще малознайомій дівчині, щоб просто всміхнутися. Вона тоді на мене зовсім не звертала уваги. Потім якось проходив повз атракціони в тому ж парку і побачив, що вона з подругою стояла в черзі. Підійшов, зайняв чергу за ними і питаю: «Як думаєте, чи варто покататися?» Після цього запитання у нас завʼязалася розмова, і ми почали спілкуватися, поки стояли в черзі. Усе було чудово, окрім того, що після атракціону мені стало дуже зле. Але воно було того варте, адже ми провели весь цей вечір разом. А найцікавіше, що пізніше Ірина зізналася мені, що в той вечір вона думала, ніби мені подобається її подруга, а не вона. Можливо, з боку це так і виглядало, але то все була частина мого грандіозного плану. Я не хотів одразу показувати свою наполегливість. Уже після цього вечора вона зрозуміла, що мені подобається саме вона, бо ми почали зустрічатися частіше, і я приділяв більше часу саме їй.
— Скільки років ви вже разом з Іриною?
Артем:
Ми з дружиною разом вже більшу частину нашого життя, тому що познайомилися ще у 18 років. Це сталось одразу після закінчення школи. Почали спілкуватись, а згодом все переросло у щось більше – ми вирішили створити сімʼю. А цього року, у серпні, вже відзначаємо ювілей – 20 років знайомства.
— За що ви цінуєте свою другу половинку?
Ірина:
Нещодавно зловила себе на думці, що очі Артема все так само палають при погляді на мене. Цього року ми вже будемо святкувати друге десятиріччя спільного життя, а він все одно дивиться на мене тими ж закоханими очима, як це було в день нашого знайомства. Я щиро ціную його за ті почуття, які він дарував мені протягом двадцяти років, і продовжує це робити зараз. Не уявляю свого життя без нього, а він, мабуть, не уявляє свого життя без мене. Незалежно від того, яких масштабів конфлікти між нами трапляються, ми завжди знаходимо компроміс. Це дуже важливо для будь-якої пари – вчасно вирішити проблему та залишатися разом. Нам навіть ніколи на думку не спадало, що колись щось може бути інакше. У нас все достатньо стабільно.
— Скільки часу вам знадобилося, щоб одружитися?
Артем:
А чому ви запитуєте «скільки часу», а не «скільки сили та терпіння»? Звісно, я зараз кажу про Ірину. Можливо, ми побралися б і раніше, але постійні мої робочі поїздки, подорожі на КВК, концерти «Кварталу», тури та корпоративи відтягували цей момент. У нас навіть був період, коли я рік жив у Києві, а Ірина в Кривому Розі. Це були стосунки на відстані, які ми пережили. Моментами було дуже складно. Загалом життя на два міста забирає багато сил. Але й це ми подолали, і згодом переїхали до Києва. Уже в столиці я освідчився Ірині, і ми відсвяткували гучне весілля.
— Які традиції ви створили у своїй родині?
Ірина:
Ми маємо такі ж традиції, як і у будь-яка інша міцна сім'я. Надзвичайно цінуємо час, коли проводимо свята разом. Загалом намагаємося робити це постійно. Наприклад, Новий рік останнім часом завжди проводимо разом удома, бо діти дуже це люблять, а ми й не проти. Взагалі в цей час не дуже любимо кудись ходити, а для них це щастя. Ще однією традицією нашої сімʼї є постійні спільні поїздки кудись на відпочинок у січні. У нашого тата в цей час відпустка на роботі, і ми намагаємося скористатися можливістю повноцінного сімейного відпочинку. Такі традиції можуть здатися досить банальними, але ж для нас вони надзвичайно важливі.
— Чи були у вас кризові ситуації у стосунках? Як переживали кризу?
Артем:
Так, звісно. Були різні фарби в наших стосунках. Але сірі тони надовго не затримувалися. Ми завжди намагались додати яскравості. Траплялися моменти, які неабияк псували настрій. Так бувало спочатку через відстань, а вже пізніше – через брак часу, як це зазвичай відбувається у людей, що намагаються встигнути все. Спільний бізнес робить наші стосунки міцнішими, бо часто він стає приводом для суперечок та узгодження розбіжностей. Але найголовніше, що ми долаємо всі непорозуміння і вже стільки років живемо разом.
— Як на вашу сімʼю вплинула поява дитини?
Ірина:
Можна сказати, що наші стосунки кардинально не змінилися. Ми відповідально підходимо до вирішення різних проблем і суперечок. Із появою дитини наші з Артемом стосунки ще більше зміцніли. Почали більше часу проводити разом. Зараз у нас повний склад – хлопчик та дівчинка. Ми щасливі, що все так склалося, і просто насолоджуємось тим, що маємо.
— За що ви цінуєте свою другу половинку?
Артем:
Однозначно я ціную Ірину за її терпіння і силу. Можливо, вдамся до певного сексизму, але навіть попри те, що вона дівчина, ми впевнено ділимо наші сімейні обов'язки порівну. Іноді мені навіть здається, що це 60% на 40% на її користь, тому що на її плечах лежить ще й затишок вдома, дитячі проблеми та щоденна турбота про них. Звісно, я намагаюся допомагати їй в усьому в міру моєї зайнятості. Але ключове слово в цьому реченні – «намагаюся».
— Що для вас означає бути разом протягом 10 років?
Артем:
Для мене це просто неймовірні емоції – палітра кольорів, яка в рази більша за ту, яку ми всі знаємо. У наших стосунках є всі відтінки цієї палітри, але, на мою думку, їх вміють розрізняти лише жінки. Однак я переконаний, що її кольори точно яскраві. Між нами є все без винятку: поцілунки, кохання, сварки, непорозуміння, проблеми. Також є спільний бізнес, що досить часто ускладнює наші стосунки, але є й діти, які роблять ці стосунки яскравішими. Нашу сімʼю об'єднує вже багато років великий будинок, куди завжди хочеться повертатись. Із вихованням дітей нам завжди допомагають батьки, а коли ми з Ірою сваримося в їхній присутності, виникає цікава ситуація – моя мама завжди стає на бік Ірини, а її мама – на мій. Звісно, це завжди пришвидшує вирішення конфлікту. Для мене наші стосунки – це той вогонь, який горить уже багато років, і якому не дають згаснути різні чинники. Це як підкидати сухі дрова у багаття.
Ірина:
Для мене це означає відчувати цілковиту довіру до людини, яка знаходиться поруч. Важливим також є розуміння того, що в будь-який момент хтось може допомогти, порадити та підтримати. Завжди має бути той, кому ти довіряєш повністю. Думаю, що це знайомо кожному.
Фото: особистий архів подружжя Гагаріних
