17 жовтня в українських кінотеатрах виходить «Учень. Історія Трампа». Світова прем’єра цього байопику про Дональда Трампа, поставленого шведсько-іранським режисером Алі Аббасі («Вбивця «Священний павук») за сценарієм американського політичного журналіста Габріеля Шермана відбулася у травні на Каннському кінофестивалі. І паралельно з прем’єрою юридична команд Трампа одразу почала намагатися заборонити показ фільму у Штатах, погрожуючи судовими позовами. Утім, жодного досі не подала.
Творці фільму наполягають, що той заснований виключно на документально підтверджених фактах. Події розгортаються у Нью-Йорку у 1970-1980-х. Дональд Трамп (Себастіан Стен) – амбітний син забудовника Френка Трампа, наймає одіозного адвоката Роя Кона (Джеремі Стронґ), щоб той допоміг розібратися з позовами проти компанії батька. Молодий Трамп хоче не тільки врятувати імперію батька, а й побудувати власну. І містер Кон навчить свого учня головним принципам успіху у бізнесі та політиці:
- «Атакуй, атакуй, атакуй».
- «Ніколи нічого не визнавай».
- «Завжди проголошуй перемогу».
Орім того, важливою сюжетною складовою стрічки є стосунки Трампа із його першою дружиною Іваною Трамп (у дівоцтві – Зелнічковою). Чехословацька лижниця та модель переїхала до Штатів, вийшла заміж за Трампа, народила йому трьох дітей – і потім зі скандалом з ним розлучилася, відсудивши велику частку майна.
Роль Івани виконала Марія Бакалова – чи не єдина акторка з Болгарії, котра досягла успіху у Голлівуді, знявшись, наприклад, у таких фільмах, як «Борат 2» і «Вартові Галактики 3». В інтерв’ю вона відверто розповіла, як взагалі потрапила до проєкту «Учень. Історія Трампа» та що було для неї найцікавішим і найскладнішим у цій роботі.
– Маріє, у фільмі «Учень. Історія Трампа» ви створили майже фотографічний портрет Івани Трамп: відтворили її манери, акцент, а також – її своєрідний стиль, який був унікальним міксом розкоші і несмаку водночас. Як би ви могли описати Івану?
Я називаю її для себе леді-бос. (Посміхається) Її мотивували мрії та амбіції, але при цьому вона залишалася відданою матір'ю. Вона керувала казино та іншими об’єктами. У часи, про які розповідає фільм, вона була важливою фігурою за лаштунками побудови імперії, яку вони з Дональдом Трампом створили разом, та водночас виховувала їхніх дітей із любов’ю та повагою. Вона була іконою у всьому. Особливо мені подобалося її вбрання і найбільше – її плечі. Як тоді це називалося? Плечові накладки? Бо цей образ із широкими плечима дає відчуття: «Я цим володію, у мене є влада». І це неймовірно, прекрасно, жіночно. А ще – викликає захоплення і дає відчуття приналежності до чогось великого.
Я думаю, що Івана була дуже розумною і знала, як досягти того, чого вона хотіла, і їй було що запропонувати світу. Це не плаский персонаж.
Працюючи над фільмом, я могла спробувати різні речі, щоб найточніше сформувати образ. Наприклад, її манера говорити: іноді Івана обирала нижчий тон, суворий, а іноді – навпаки, говорила дуже ніжно, жіночно. Я думаю, так вона намагалася виразити себе на різних рівнях.
Тож ми загалом побудували її образ так, щоб вона могла бути жіночною, вимогливою, відкритою, але водночас м’якою. І при цьому – не боятися сказати «ні» та бути «кремінною», як її описував сам Трамп. Захищати себе, відстоювати тих, кого вона любить і про кого дбає. Режисер Алі Аббасі завжди говорив мені: «Думай про неї. Вона – це не просто звичайна людина. Тож грай її з любов’ю та повагою». І я сподіваюся, що мені це вдалося, тому що я закохалася в неї.
– Ваша Івана наче спростовує мізогінний міф про дурненьку блондинку…
Так. Ну, і вона ж не натуральна блондинка! (Сміється)
– Ви багато знаєте про Івану Трамп. Чи було так на етапі, коли ви лише взялися за проєкт?
Агенти надіслали мені сценарій у 2022-му. Перше, що мене привабило, – це коли я побачила, що режисером буде Алі Аббасі. Я знала, що це чудовий режисер, один із найкращих. Далі я почала читати, і подумала: «Ок, почекай хвилинку. Роль, на яку я пробуюсь, – Івана Трамп. Звучить знайомо, але я не знаю багато про неї багато. Лише те, що вона зі Східної Європи, була спортсменкою». Я швидко прочитала сценарій, і мені сподобалася історія. Ба більше – я в неї закохалася: у те, як вона розвивається, що це – таке позачасове, універсальне занурення в підґрунтя американської імперії, американської системи. Це – американська мрія, про яку всі ми чули.
– І що було далі?
Я пішла до перукаря і попросила його зробити мені дуже об’ємну зачіску. Кажу: «Можемо ми, будь ласка, зробити щось у стилі 80-х, 70-х, початку 90-х?». І ми це зробили. Потім зробила відповідний макіяж. І в цьому образі записала імпровізаційне відео й надіслала його Аббасі. Він переглянув відео, ми зустрілися, обговорили все, і за кілька місяців мені повідомили, що я отримала роль. Я щаслива, що отримала можливість прочитати сценарій, мала шанс поборотися за цю роль і потім її зіграти з повагою та гідністю.
Я аналізувала відеоматеріали з Іваною з 70-х, хоча їх є не так багато, а також відео з 80-х і 90-х, котрих в рази більше. Вона завжди відкрито висловлювалася з будь-яких питань, особливо враховуючи те, що це були роки, коли жінки були набагато більше підкорені суспільством, ніж зараз. І вона все одно виходила на публіку і була відвертою, висловлювала все, що хотіла. Це надихає. Івана, на мою думку, випереджала свій час. Вона виросла в комуністичній Чехословаччині, прагнучи стати лижницею-чемпіонкою. Потім перебралася до Канади, щоб шукати кращого життя. А потім приїхала до Нью-Йорка, де зустріла чоловіка свого життя, ймовірно, перше кохання, тому що ми всі можемо мати багато кохань.
– У фільмі цього не показано, але на момент зустрічі з Дональдом Івана вже встигла побувати у шлюбі. Власне, перший чоловік, хороший друг Івани, австрійський лижний інструктор Альфред Вінклмайр, і став її «квитком» на Захід. Хоча Івана стверджувала, що їхній шлюб ніколи не був консумований, а 1973 року вони розлучилися. Але так чи інакше, та Дональд Трамп не був її першим коханням.
Ні, не був. Ну, що я можу сказати? Думаю, Івана не соромилася того, що хотіла поділитися своїм коханням.
– Але у цьому коханні було багато складних моментів. І навіть страшних. Один із таких – сцена зґвалтування Івани Дональдом Трампом. Ця сцена, як і весь сценарій, заснована на документально підтверджених фактах. У своїх свідченнях у справі про розлучення із Дональдом у 1989 році Івана стверджувала, що Трамп одного разу зґвалтував її. Але 2015-го, під час його першої президентської кампанії, публічно відмовилася від цих слів, зазначивши, що не хотіла, щоб її слова тлумачили «в буквальному чи кримінальному сенсі». Як знімалася ця сцена? Як вам було її грати?
Для мене це кінематографічна сцена, кінематографічний епізод. І я думаю, що це важливо для розвитку персонажів. Але зазначу, що під час знімання цієї сцени я почувалася в цілковитій безпеці, оскільки довіряла Алі, команді та Себастіану Стену.
Я думаю, що події в сценарії важливі для історії, яку ми розповідаємо. Ми як митці тут для того, щоб розповісти історію та створити впливовий кінематографічний твір, який змусить вас щось відчути, змусить рухатися. Ви можете це критикувати, ви можете співпереживати, але поки ви щось відчуваєте – це важливо.
Сцена не була складною для знімань, тому що на майданчику були лише ті, хто обов’язково мав бути, необхідний мінімум людей. У нас був неймовірний координатор інтимних сцен, був координатор трюків. Ідеально організоване закрите знімання. Тож я почувалася в безпеці й була в захваті від можливості заглибитися в це цікаве дослідження того, як почувалася б як жінка за таких обставин, і як їй повернутися до себе після такого? Як це змінить фокус її життя в майбутньому?
– Але вже у наступній сцені Івана у розкішній хутряній шубі стоїть поруч із Дональдом на якомусь прийомі...
У всіх нас бувають моменти, які здаються нереальними. Такі, які хочеться забути, як жахливий сон. Але важливо піднятися і йти далі, тому що, як би важко не було, завтра знову зійде сонце, і тобі просто потрібно знайти спосіб продовжувати – і вижити.
– Івана вижила – і зробила це на своїх умовах.
Так. У неї є відома цитата: «Не гнівайся – бери все». Івана хотіла жити на повну. Вивчаючи її, я зрозуміла, що вона любила жити, любила танцювати, любила їсти, любила отримувати досвід. Це те, про що ми, особливо моє покоління, часто забуваємо, застрягаючи в телефонах, соціальних мережах тощо. Ми забуваємо про те, що ми тут. Що ми живі і маємо привілей насолоджуватися кожною хвилиною. А вона жила саме так.
Фото: пресслужба Adastra Cinema
