Як їй вдалося зібрати кілька мільйонів гривень допомоги для українських бійців, чому сподівається зіграти ще одне весілля зі своїм чоловіком Григорієм Баклановим і коли зважиться на народження первістка? Ми поговорили з телезіркою напередодні премʼєри серіалу «Дільничний з ДВРЗ», де вона зіграла одну з головних ролей. Третій сезон детективу покажуть на телеканалі ICTV2 14 березня о 20:00.
Анастасія Цимбалару і Григорій Бакланов
— Настю, коли багатьох охопив страх через війну, ви, навпаки, мобілізувалися, організували волонтерські збори, активно почали з‘являтися у медіа. Як вам це вдалося?
Не можу сказати, що одразу з перших днів війни почала діяти. Спочатку був страх і повне несприйняття реальності. Потім впевненість, що це все дуже скоро закінчиться. Але після подій Бучі, Бородянки, Ірпеня стало зрозуміло, що, на жаль, це тільки початок. У перші місяці ми допомагали військовим матеріально, потім чоловік почав точково закуповувати амуніцію і пікапи, але весною стало зрозуміло, що треба розширювати кордони і збільшувати масштаби. Виникла ідея акторського благодійного аукціону. Ми з чоловіком запропонували цю ідею нашим колегам, і так крок за кроком почало діяти наше громадське об‘єднання ActLots. Зараз на нашому рахунку наданої допомоги на кілька мільйонів, а ми з Грішею продовжуємо організовувати благодійні заходи і збирати кошти для наших бійців. Останній рік це є нашою основною сферою діяльності.
— Як воєнний досвід вплинув на вас? Можливо, переглянули свій кар‘єрний шлях?
Мабуть, банально буде казати, що змінилася система цінностей, але це дійсно так. Раніше фокус був направлений більше на кар‘єру та реалізацію, матеріальні речі. Зараз, звісно, теж прагнеш до комфорту, та першочерговими стали прості, але безцінні речі: час, проведений разом, близьке коло оточуючих, більше думок і планів на сім‘ю. Звісно, хочеться і далі будувати свою кар‘єру тут, вдома, але насамперед переймаєшся не цим.
— Ви активні у роботі, волонтерській діяльності. Такі ж успішні і в питаннях господарства? Самі займаєтеся домашніми справами? Чи маєте допомогу від чоловіка, батьків, доморобітниці?
Ніколи не було помічників по дому, бо не звикли впускати у свій простір незнайомців. Нам з чоловіком подобається займатися побутом і облаштовувати свій дім, тут ми наповнюємося енегретично, вдома черпаємо сили та натхнення. Нам важливо, щоб в оселі було чисто, наготовано та затишно. Частіше займаюся цим я, чоловік також долучається, особливо зараз, коли більше вільного часу.
— Як розподіляєте побутові обов‘язки у сім‘ї? Є речі, які робите тільки самі?
Чіткого розподілу немає. Хіба що у готуванні, тут я майже завжди сама, Гріша може трохи долучитися у нескладних задачах. В іншому діє правило – хто бачить недоліки, той і робить цю роботу. Але ж зрозуміло, що жінки їх помічають частіше. Та зараз побут мені в задоволення, є чим зайнятися, і це трохи відволікає від навколишніх подій.
— Перед війною ви зіграли довгоочікуване весілля з Григорієм Баклановим. Планували свято, як раніше зізнавалися, три роки – і от нарешті ви тепер подружжя. Відчули на собі зміни у стосунках?
Не встигли. Одружувалися у перервах між зйомками і до 22 лютого працювали без вихідних. Після закінчення проєктів мали полетіти у весільну подорож, але не встигли – почалася повномасштабна війна. В глобальному плані ні заміжжя, ні війна у наших стосунках нічого не змінили. Ми майже 9 років разом, тож пройшли усі етапи становлення і всі негаразди переживали так само – разом, однією командою. Сподіваюся, що після перемоги у нас буде можливість все ж відсвяткувати наше весілля і час відчути себе у новому статусі.
— На час війни припало ваше 30-ліття. Настрій хоча б на мінімальне святкування був? Як зустріли новий етап у житті?
У коридорі під повітряну тривогу, але все ж задула святкові свічки на торті. Щоравда, теж у коридорі. Настрою не було, і як би Гріша не намагався створити атмосферу свята, на душі було доволі тяжко. Дуже хочу в свій наступний день народження після нашої перемоги зібрати друзів і влаштувати гучне святкування. До цього я рідко таке собі дозволяла, більш полюбляла цей день зустрічати з сім‘єю, та зараз дуже кортить відсвяткувати у колі друзів та близьких знайомих.
— Наскільки ви сентиментальні у питаннях річниць, важливих дат та очікування особливих подій?
Я дуже сентиментальна, люблю влаштовувати сюрпризи і приємні несподіванки. Втім, останній рік став винятком. Зараз рідко щось організовую та дарую, бо вважаю, що є люди, яким це необхідніше. Навіть на Новий рік чоловіку нічого не дарувала. Але частіше влаштовую домашні вечері, спільні прогулянки, придумуємо разом свій варіант домашніх побачень: малюємо, готуємо, дивимося разом кіно і радіємо, що маємо можливість просто бути поруч одне з одним.
— Хто зараз найближча для вас людина? Кому телефонуєте, коли на душі важко?
Чоловік. Він перш за все мій найкращий друг, тому всі переживання, сльози і нерви по праву дістаються йому.
— У вас багато подруг? Можливо, маєте когось на приміті для майбутнього кумівства?
Ми маємо багато друзів зі світу кіно і не тільки, але найближчими людьми для мене залишається моя родина.
— Чи ви поки що не задумуєтеся про дитину? Зараз, коли робота на паузі, кіно знімається не так активно, як до війни, не думали у цей час перебути в декреті? Щоб надалі, після перемоги, знову поринути в роботу.
Це найпопулярніше питання останнього року. Наче у війну всі особливо зайнялися проблемою народження нових українців. За нами не замарніє! Все буде! Ми розглядаємо такий варіант.
— Нещодавно телеканал ICTV анонсував новий сезон серіалу «Дільничний з ДВРЗ», де ви зіграли одну з головних ролей. Там вас бачать у ролі ніжної, сентиментальної Саші, яка зустрічається з дільничним Бондарем. Історія романтична і з очікуванням хепі-енду у стосунках. Чи про весілля у цій історії говорити зарано?
Моя ідеальна картинка цієї історії, мабуть як і будь-якої жінки-глядача, дуже проста: Бондар нарешті знаходить своє щастя, одружується з Сашею, вони народжують дітей і будують міцну родину. Але, як воно буде насправді, сказати не можу, доведеться дивитися. Тож дочекайтеся прем‘єри. Сумно не буде, обіцяю.
— Така ж романтична історія кохання була і у вас з Григорієм? Якби були сценаристом, зняли б за вашою історією фільм?
Думаю, за стільки спільних років стосунків назбирається подій на якийсь пригодницький серіал. Життя будь-якої сімейної пари – це суцільна подорож, сповнена палітрою найрізноманітніших емоцій, але місце для цієї мандрівки мають лише безпосередні учасники. Тому хай наша історія буде лише для нас, а глядачі живуть справжнім, не кіношним життям персонажів і теж створюють свою кінострічку життя. Але обов‘язково багатосерійну та неодмінно з хепі-ендом!
Фото: пресслужба
