Співавтором пісні є сама співачка. Разом із донькою легендарного українського дизайнера Михаїла Вороніна Ларисою вона написала вірші, музику разом з Наталією створив молодий композитор Назарій Гук.
«Ми одразу знайшли спільну мову, — коментує роботу з композитором Наталія. — Виявилось, що мама Назарія, так само, як і моя мама, вже понад 20 років на заробітках в Італії».
Наталія Валевська не приховує своїх переживань через те, що її мама і багато інших батьків живуть на чужині «через те, що в країні економічний занепад». «Для мене важливо заспівати цю пісню й адресувати українцям у всіх куточках світу», — каже артистка.
Для сайту Viva! Наталія Валевська розповіла про стосунки з мамою на відстані:
«Моя мама поїхала до Італії більше 20 років тому, коли я закінчила 11 клас і випустилась зі школи. Зараз я вже самостійна і доросла людина, але перші роки було дуже важко емоційно та психологічно. У нас був тісний зв’язок з мамою. Відтоді доводилось все робити самостійно. Важко було взагалі прийняти те, що мами немає — вона там далеко, інколи телефонує по вихідним дням, і не зрозуміло, коли я її побачу. З часом через такий великий проміжок часу ми стали дуже віддаленими. Телефонні дзвінки не замінюють фізичної присутності, і люди, на жаль, відділяються. Мама не знала ні моїх смаків, ні того, що зі мною сталось, а ставалось багато всього в житті. Мамі я нічого не розповідала, щоб не засмучувати, не хотілось її хвилювати.
За останні три роки ми майже не спілкувалися, але зараз знову почали контактувати і чути одна одну, і, що головне, підтримувати одна одну, це дуже важливо. Я завжди чекаю на неї. Наші зустрічі — це велика рідкість. Тримаємо зв'язок через месенджери. Хочеться, звичайно, щоб діти і батьки були разом, але це життя, і просто треба приймати обставини. Наші стосунки з мамою тепер вийшли на новий рівень. До речі, перший слухач цієї пісні — мама. В ній є близькі до серця слова про маму, це пісня-присвята і матері, і Україні».
