Серед українських акторів театру та кіно є багато відомих постатей та справжніх зірок. В травні двоє красивих та неймовірно талановитих саме засяяли на «Площі Зірок» — соціальному проекті, мета якого підтримка та популяризація національної культури, мистецтву та спорту.
Ми вітали двох чарівних жінок: акторку героїчного плану, Народну артистку УРСР, актрису Національного академічного драматичного театру ім. І.Франка — Галину Яблонську та українську акторку театру та кіно, заслужену артистку України, лауреатку української телевізійної нагороди «Телетріумф», чотириразову номінантку на театральну премію «Київська пектораль» — Олесю Жураківську.
В рамках спільного проекту VIVA! та ТРЦ Гулівер — «Площі Зірок» — ми запитали в наших талановитих леді, чим вони надихались на шляху до слави та успіху, які життєві кредо, принципи, допомагають їм бути тими, ким вони є зараз.
Галина Яблонська вперше вийшла на сцену у віці 6 років в епізодичній ролі. Під час окупації України гітлерівцями разом з подругою потрапила в потяг, що прямував до Німеччини з рабською працею. Після декількох невдалих спроб, подругам вдалося втекти з полону. Повернувшись на сцену в 1944 році Галина грала епізодичні, невеликі ролі. Сцена в той час була не тільки покликом душі, а й підтримкою сім'ї. З 1951 Галина яскраво дебютує в виставі Національного театру ім. Івана Франка «Самотня леді». Ювілейну 100-у виставу було зіграно 19 лютого 2020 року. У 2019 році Галину відмітив «Національний реєстр рекордів України» із формулюванням «Найтриваліший період виступу на театральній сцені — 83 роки».
Галина розповідає, що в неї колись був дуже важкий період — вона серйозно думала про самогубство, лише обираючи спосіб. Все в житті було тьмяно — вона дізналась, що її коханий чоловік з нею лише через звичку, не через глибокі почуття. Ролей в театрі не давали і Галина була на порозі кроку, звідки немає вороття. Але випадково в цей час їй до рук потрапили книги Реріха, Блаватської. Галина почала читати, переосмислила багато речей і життя змінилось кардинально. Наразі, відкривши свою особисту зірку, ділитися Галина, розуміє, що випадковостей немає, на її погляд. В кожній події є зміст для внутрішнього росту людини. Тим, хто обрав, або обирає акторську кар’єру, Галина бажає робити все з любов’ю до людей, внутрішнім патріотизмом, але наповнювати любов до країни світлими, позитивними змістами.
Кінематографічна біографія Олесі Жураківської стартувала в 1999 році, з епізоду популярного кримінального гостросюжетного серіалу «День народження Буржуя». У 2018 році акторка виконала роль Дівчини з відром у фільмі режисера Сергія Лозниці «Донбас», за яку була номінована на премію «Кіноколо» (2018) та на «Золота дзиґу» (2019). У міні-серіалі про Чорнобильську трагедію «Метелики» Олесі дісталася яскрава драматична роль. На її рахунку десятки проектів, куди входять роботи в телесеріалах і повному метрі. Сьогодні виконавиця реалізує свій талант на театральній сцені і в кіно, знімаючись в українських мелодрамах.
Олеся каже, що по життю керується принципом «на добро чи на зло». Тобто чи принесе її вчинок, вибір, рішення благо комусь, суспільству чи окремій людині, чи буде нести негатив. Якщо має хоча б трохи сумніву, щодо негативних наслідків, відмовляється, робить інші вибори та розглядає інакші можливості. Тим, хто бачить себе на шляху актора, Олеся радить вірити в себе, нікого не слухати, якщо це деструктивна критика. Бачити шлях та йти по ньому. Успіх для неї це щоденна важка праця, але й віра в себе, власні сили.
Віримо, що проектом «Площа Зірок» ми надихаємо вас пишатись нашими українськими талантами, неймовірною Україною, в якій ми живемо. Та розвивати власні, такі різні але такі неймовірні таланти.
Фото: Bogdan Venger
