Олександр Стоянов вперше за часів незалежності України презентував в Австралії та Новій Зеландії балет «Лісова пісня». За його ініціативою відбувся великий гастрольний тур у 50-ти містах цих країн.
Олександр Стоянов: «Глядачі Нової Зеландії та Австралії дуже тепло приймають нашу «Лісову пісню». Особливо їм подобається сцена весілля, яка проходить в традиційних українських національних костюмах та з українськими танцями. Дуже класно реагують на присядки, гопак. Їм подобаються наші декорації та костюми, які ми створювали під час блекаутів, без світла й при свічках. А в балеті «Лісова пісня» нараховується їх немало – тільки костюмів 78».
Сьогодні одна з ідей Олександра Стоянова – поступово впровадження «Лісової пісні» на світову балетну сцену, щоб український балет став широко відомим у світі як «Жізель», «Лускунчик», «Дон Кіхот», «Лебедине озеро».
Олександр Стоянов: «Звичайно, ми не можемо за один день чи рік завоювати світового глядача. На жаль, за 30 років незалежності «Лісову пісню» не показували світу. Відомі легендарні балети рекламували їх держави століттями. Новий балет, як і фільм, завжди дуже важко просувати. Треба вкладати величезні кошти у промоушен, щоб люди захотіли подивитись щось нове. Імпресаріо в різних країнах спочатку відмовлялись так ризикувати. Вони хвилювались, що через незнання балету глядачі не купуватимуть білети, а вони будуть терпіти сотні тисяч збитків. Мені знадобився рік, щоб їх переконати. Щоб показати «Лісову пісню» в Австралії та Новій Зеландії, певною мірою фінансові ризики поніс і я.
Щоб на цей балет звернули увагу, я пішов на хитрість, ми в один вечір показуємо й всім вже відомий «Дон Кіхот», й «Лісову». Артисти мають гонорар за дві вистави, хоча я отримую кошти від імпресаріо, як за один. Але цей крок свідомий, бо інакше неможливо популяризувати новий для світу балет – «Лісова пісня» за кордоном… Популяризацію нашої культури і брати на себе всі ризики має робити не тільки бізнес».
Фото: пресслужба
