Олександр Волошин розповів про ідею подарунка та стосунки з Анною Трінчер: як пара відсвяткувала річницю кохання, чи часто вони сваряться та як почуття змінилися під час війни.
— Розкажи, як спала на думку ідея такого подарунка?
У наших стосунках є традиційна тема — на кожне свято ми робимо одне одному подарунки. Це може бути будь-що: різні квести, побачення на даху тощо. У зв'язку із ситуацією в країні ці моменти відійшли на другий план. Нещодавно у нас була річниця, і ми саме перебували на заході Україні. Відсвяткували о 12-й годині ночі: набрали ванну, намагалися не шуміти, бо в будинку, в якому ми знаходилися, жило ще 25 людей.
Тоді я подумав і зрозумів, що життя не зупиняється, кожен може отримувати ті емоції, які хоче, адже життя триває, і доки є час, хочеться радувати одне одного. Адже невідомо, коли у кожного з нас буде останній день життя.
Я почав думати над ідеєю подарунка, що можна зараз вигадати в наших реаліях. Хотілося, звичайно, щось масштабне, але зараз це було б недоречно. Тому я вирішив зробити фотосесію. Колись ми побачили у блогерів фотозйомку під водою, і за Аніною реакцією я зрозумів, що їй подобається, тому вирішив організувати саме такий подарунок.
— За вашим життям слідкує весь Інстаграм. Як це — транслювати стосунки на публіку? Чи все показуєте у мережі?
Показуємо далеко не все, максимум у соціальних мережах ми транслюємо 15-20% свого життя. Може, навіть і 10%. Але навіть те, що ми виставляємо, дуже дивує людей, адже вони думають, що це і є все наше життя. Те, що ми транслюємо наші стосунки на публіку, цей момент навіть не помічається, адже це наша робота. Якщо ми розуміємо, що це відео сподобається нашій аудиторії, ми цим ділимося, але є надто особисті моменти, які ми не виносимо назагал.
Колись я спостерігав за блогером Сашком Шапіком і не міг зрозуміти, як це — показувати кожен крок свого життя, але не помітив, як і сам перетворився на таку людину, яка знімає кожен свій крок.
— Чи бувають між вами конфлікти? Хто найчастіше йде першим миритися?
Буваю конфлікти, як і у всіх. Вважаю, що це нормально. У перший рік стосунків ми сварилися чи не 2 рази на тиждень, але цей період притирання минув, і зараз конфліктів стало набагато менше, можемо посваритися 1-2 рази на місяць і загалом не бачу в цьому нічого страшного. Миримося по-різному, але здебільшого на примирення йду першим я, адже якоюсь мірою більше прожив часу, отримав життєвий досвід і вважаю за правильно — брати на себе відповідальність, навіть якщо дівчина неправа. Головне — правильно миритися, гарно вийти із ситуації, а не як підніжок.
— Як ваші стосунки змінилися під час війни?
Змінилися на позитивний бік. Знову ж таки, досить довгий час ми живемо разом, але ми обоє зайняті люди, які постійно на роботі, тому бачилися з Анею зазвичай лише ввечері. Коли почалася війна, ми жили разом, плюс мої батьки та ще цілий будинок людей, тож для нас це було випробування. Відбувалися різні ситуації, але потроху ми притиралися одне до одного, і з того моменту наші стосунки почали змінюватися на краще. Зараз ми практичноне сваримося, через дрібниці так точно. Я розумію і відчуваю, що це вже дорослі стосунки пари, що зміцнилася.
Фото з особистого архіву Анни Трінчер та Олександра Волошина
