Про подружнє життя з актором Андрієм Федінчиком, який став військовим, спілкування з колегами з росії, евакуацію сина та батьків з епіцентру бойових дій — у великому інтерв’ю Наталки Денисенко для проєкту СТБ «Як ти?» з Григорієм Решетником.
- Про чоловіка із ЗСУ
Чоловік мені ще до війни казав, що піде (воювати – прим. ред). Тоді я ці слова не сприймала, але коли почалася війна, спитала: «А як же я? Як Андрійко?» Він сказав, що все буде нормально. Я його питала, чому він не хоче відмовитися від цієї ідеї. «Тебе кличуть на озвучку, у тебе є робота, будеш допомагати армії!». А він каже: «Наталко, припини так казати, тому що ти мене зараз дуже деморалізуєш!».
Він мені це сказав дуже суворо, і я зрозуміла: треба казати, що все в нас буде добре. «Я збережу життя собі та дитині, я все робитиму, як ти скажеш, тримайся! Я з тобою! Я за тебе молюся!».
Будемо відверті – нікому з українських жінок не хочеться, аби її чоловік помер на війні. І це – найбільший страх! Думати про те, що я можу втратити чоловіка, я почала тоді, коли побувала на похороні Паші Лі. Він – актор, колега, друг. Це жахливо – бачити людину, з якою ти працював, мертвою…
- Про ставлення до чоловіків, які виїхали з України після повномасштабного вторгнення
Якщо чесно, після того, як мій чоловік поповнив лави ЗСУ, і я бачила мужиків, які пили пиво на лавочках, я подумки промовляла: «Ах ви ж… Ненавиджу вас! Мій чоловік воює, а ви тут насолоджуєтесь». Я розумію, що так не можна. Кожен має робити те, що він може. Україну мають захищати патріоти і сильні чоловіки. Тому що якщо будуть брати всіх підряд, ми не переможемо.
Фото: СТБ
