Виноробство в Україні — це не просто агросектор, а історія про спротив, витривалість і довгу памʼять. Після століть навал, вирубаних лоз і десятиліть совкового «винозамінника» українці знову вчаться не просто виготовляти вино — а цінувати його як частину культури.
У цій розмові винна експертка Анна-Євгенія Янченко пояснює, чому український теруар — це ще не до кінця відкрита таємниця, як наше вино може конкурувати з легендарними Бордо, і чому дешеве — не означає якісне.
- «Жовтнева революція для виноробства була гіршою, ніж філоксера»
- «Вино — це не просто напій, а культурний акт. Це про те, яким ми хочемо бачити своє майбутнє»
Про історичні віхи виноробства в Україні
— Вино на наших землях виготовляли понад 29 століть. Але справжній злет почався з прийняттям християнства Володимиром — виноградники стали частиною культурного ландшафту. У XIII–XIV ст. розвивалось Закарпаття і Галичина, у XVI — Київ, а за часів Січі виноград розбивали по всьому півдню та сходу.
Але були й удари. Найгірші — три:
монголо-татарська навала, філоксера в XIX столітті та… комуністи у XX.
- «Наслідки філоксери не були такими катастрофічними, як Жовтнева революція. Тоді виноробство було буквально стерте з мапи»
Про унікальність українського теруару
— Український теруар надзвичайно різноманітний: від мінерального Закарпаття до фруктової Одещини. Але головне — ми його ще до кінця не знаємо. Нам ще тільки належить самим із ним познайомитися, дослідити, усвідомити його смак.
Про технології, які змінюють якість вина
— Сучасні технології дуже важливі: контроль температури ферментації, нове обладнання — це вже must. Але треба зберігати баланс між інновацією і традицією. Бо не варто, скажімо, на Закарпатті, яке історично сильне в білих і солодких, гнатися за дубовими червоними тільки тому, що це модно.
Про конкуренцію з Францією чи Італією
— Давайте чесно: дешеве вино вже роблять інші. Україна повинна грати в якість, не в об’єм. Як «Порш» чи Пікассо — це про цінність, а не про масовість. Ми не наздоженемо Шампань чи Бароло за пізнаваністю — зате можемо створити власний голос.
- «Наша ставка — локальні сорти: Тельті-Курук, Сухолиманське біле, Одеський чорний. Це наше обличчя»
І головне — перестати шукати «дешево».
- «Як казала моя бабуся: дешева рибка — погана юшка»
Про клімат і реалії сьогодення
— Так, клімат змінюється. Ми маємо адаптуватися — стійкі сорти, нові системи зрошення. Але для нас зараз гостріша проблема — це розмінування виноградників. І це варто проговорювати: частина виноробства сьогодні — це фронт.
Про вино як елемент культурного відродження
— Вино в Україні було або дуже дешеве, або недоступне. І лише тепер воно повертається як символ смаку, якості життя, ідентичності. Це не просто напій — це маркер покоління, культурний код.
- «Вино — це те, що ми залишимо після себе. Це наш спосіб сказати: ми були, ми творили, ми мали смак»
Про майбутнє українського виноробства
— Я вірю, що ми пройдемо свій шлях. Ринок очиститься від випадкових гравців, залишаться ті, хто прийшов серйозно і надовго. Локальні сорти, якість, культура споживання — це основа. І так ми збудуємо повноцінну винну екосистему.
Порада новачкам у винному світі
— Експериментуйте. Дегустуйте з головою, не просто пийте. Аналізуйте, пробуйте різне, подорожуйте винними регіонами. Побачити виноробню на власні очі — це змінює усе.
- «Вино — це подорож. І найкраще, що ви можете зробити — почати її усвідомлено»