Світлана Лобода та команда психологів-волонтерів, які з нею співпрацюють, поділилися темами, з якими до них найчастіше зверталися протягом останнього місяця.
«Кожен українець рахує дні, що з'їдаються війною. Сьогодні 111 день, і кожен на своєму фронті, як може і на що вистачає сил, ресурсів, емоцій, любові та агресії, веде свою країну до перемоги. І сьогодні 22 дні, як розпочав свою офіційну роботу Loboda Help Center. Наші психологи за цей час провели 262 консультації із 300 надісланих заявок через @lo_help_bot. Я вдячна, що такі надійні професіонали оточують мене сьогодні. Це означає, що завтра ми допоможемо ще більшій кількості людей, яким потрібна психологічна допомога та моральна підтримка. Мені стає тепло і моя душа відчуває радість, коли нам вдається допомогти ще й матеріально, про це ми частково встигаємо писати в телеграм каналі @Loboda_Help_Centеr. А коли я бачу ваші листи та пости подяки, мене це надихає йти тільки вперед. Завдяки кожному з нас, маленьким щоденним крокам та великим серцям, ми наближаємо один одного до перемоги», — прокоментувала артистка роботу психологічного центру.
Які найчастіші питання ставлять люди до психологів, з якими проблемами стикаються в умовах війни та переїзду до інших країн?
Інна Кравченко — психолог–волонтер, опікується в роботі Loboda Help Center сім’ями та жінками з дітьми, — розповіла, що найчастіше жінки звертаються з питанням про життя за кордоном, тобто як найкраще влаштувати побут у нових реаліях мамі з маленькою дитиною в іншій країні.
На жаль, мільйони українських сімей були вимушені покинути свої домівки, тікаючи від цієї жахливої війни за кордон або в інші регіони України. Найважливіше, що варто усвідомити — діти завжди віддзеркалюють емоційний стан батьків, їхні страхи та переживання, і переймають їх собі. Не існує окремо дитини від матері та не буває так, що мама завжди тривожна, а дитина у повному спокої.
Як налагодити побут і комфорт для себе та маленької дитини на новому місці:
- Облаштуйте разом з дитиною на новому місці затишок. Дуже важливо, щоб ви та ваша дитина відчували себе спокійно і надійно на новому місці — зараз це ваш дім. Поговоріть з дитиною що для неї важливо, прикрасьте кімнату та спальні місця, зробіть куточок з іграшками, розмістіть сімейні фотографії або плакати з улюбленими героями дитини, поставте вазони з квітами, розберіть валізу і красиво розкладіть речі у шафу. Щоб ви і ваша дитина могли відчути, що зараз ви вдома і тут затишно і красиво.
- Намагайтесь підтримувати звичний комфортний роспорядок дня для вашої дитини, схожий на той, який був вдома: час пробудження, заняття, ігри, прогулянки, сон. Спробуйте зробити так, щоб дитина могла асоціювати цей ропорядок з тим, що був в Україні до початку війни. Харчування спробуйте зробити також максимально знайомим вам і вашій дитині, щоб більшу частину ваших улюблених страв ви могли приготувати на новому місці і не відчувалося, що тут чогось не вистачає.
- Підтримуйте ваші сімейні традиції, чи то з’їсти морозиво у неділю, чи долучатися до святкування національних чи релігійних свят у максимально звичний для вас спосіб. В першу чергу ваш дім — це там де ви і ваші сімейні цінності та традиції.
- Звертайтесь по допомогу. Ви ніколи не маєте цього соромитись — ніхто з місцевих не опинився у таких складних умовах, як ви. Якщо потрібно зареєструвати картку для отримання соціальних виплат, налаштувати мобільний зв’язок, побути деякий час з вашою дитиною, отримати одяг та засоби гігієни для себе та для дитини або будь що, в чому у вас є потреба — ви відкрито маєте про це говорити і вам обов'язково допоможуть! Тримайтесь, знайдіть для себе мотивацію, вірте у майбутнє, будьте відкриті приймати допомогу від інших людей і самі допомагайте, якщо можете!
Інна Ясинська — сімейний та підлітковий психолог центру Loboda Help Center — розповіла, як допомогти підлітку адаптуватися до переїзду в новій країні.
Якщо ви мама підлітка, переїхавши з ним за кордон, ви можете помітити зміни у поведінці та самопочутті дитини. Підлітковий вік складний, а події війни, втрата звичного життя і адаптація до нової країни спричиняє додатковий стрес. Аби допомогти підлітку легко адаптуватися, вам варто звернути увагу на декілька речей:
- Спочатку потурбуйтеся про себе. Якщо ви напружена, тривожна, розгублена і виснажена — це абсолютно нормально, що сил турбуватися про інших у вас недостатньо. Тож вам потрібна пауза, відпочинок, підтримка інших, аби ви змогли перейти до наступних пунктів.
- Залишайтеся в емоційному контакті з дитиною. Обговорюйте те, що відбувається з вами. Переїзд і війна — це дуже складно, а особливо для підлітків. Тому що в них ще немає достатньо власного досвіду, аби впоратися самим. Їм потрібні ви. Запитуйте про почуття дитини. Підтримуйте, співчувайте, підбадьорюйте. Не засуджуйте і не відштовхуйте підлітка через його переживання, йому дуже потрібне ваше прийняття. Намагайтеся не критикувати і не вимагати багато, дозвольте підлітку адаптуватися. Це нормально, що у підлітків зараз менше сил на навчання та обов’язки. Поки вся енергія йде на пристосування до нових умов.
- Створіть відчуття безпеки та передбачуваності. Складайте план на день і тиждень, враховуючи побажання дітей. Нехай план буде гнучким, якщо у когось зміняться бажання чи настрій. Включіть у ваш розклад звичні речі, які ви виконували вдома: прогулянки, спільне приготування вечері, перегляд фільмів і т.д. Проговорюйте план ваших дій, що за чим ви робите і для чого. Обізначте поле відповідальності підлітка, наприклад: «Сьогодні я готую вечерю і мию посуд, а ти допоможеш мені накрити на стіл, якщо твоя ласка». Підліткам важливо зараз відчувати, що їх життя під їх контролем, і що ви також знаєте, що робите.
- Допоможіть підлітку повернути у його життя критично важливі речі – спілкування з однолітками, улюблені справи та особистий простір. Підлітки не можуть без друзів, тому вони можуть компенсувати відчуття самотності та емоційної напруги соц. мережами та іграми в телефоні. Місцева школа, гуртки, групи підтримки для тимчасових переселенців можуть стати місцем, де дитина знайде нових товаришів. І це допоможе їм впоратися із існуючим стресом. І головне, всі емоції зараз — це нормально. Ви вже героїня, якщо наважилися на такий серйозний крок. Я вірю, ви разом з усім впораєтеся!
Також звертаються за допомогою і чоловіки, хоча їх значно менше в порівнянні з запитами від жінок. Марат Губанов — психолог, який працює з чоловіками, — розповів, що чоловіків в першу чергу турбують матеріальні питання, неможливість забезпечити сім’ю та сильна стурбованість за країну. Марат каже, що чоловік — це в першу чергу про «дію»:
«Коли чоловік не на фронті, бойові дії наводять глибокий сум за країну та викликають депресію. Немає можливості виконувати ніяку роботу, є бажання тільки лежати і нічого не робити та здається, що ти один на один зі своєю проблемою і тобі ніхто не допоможе. Звісно, в першу чергу потрібно дозволити собі поговорити з психологом про це, тобто зробити першу «дію» на користь собі. Ви будете дуже здивовані, що після цього, обов’язково прийдуть зміни. У вас з’явиться бажання піти на роботу і відгукнуться на допомогу люди. Просте спілкування з психологом заточене на вирішення проблеми, відновлює в вас силу Лева, який діє в надзвичайних ситуаціях мужньо та справедливо повертаючи свою владу над результатом».
Дуже багато людей вже повернулися з закордону до України в місця, де зараз відносно безпечно. Психолог Наталія Чаши — волонтер в Loboda Help Center — відповіла на питання, чи варто повертатися з дітьми в Україну:
«Нам усім хочеться додому. У рідні місця, до коханих та знайомих. Нам хочеться туди, де все знайоме і зрозуміло. Варто врахувати, що хочеться нам до нашої з вами України, яка була до 24 лютого. Нам хочеться повернутися до мирної та улюбленої країни. Тільки зараз у нашій країні все ще війна! Там, де здається спокійніше, раптом "прилітає" і стає не спокійно. І, перш ніж вирішити, чи потрібно вам зараз повернутися з дітьми в Україну подумайте ось над чим: адже Ви їхали заради збереження життя, заради безпеки ваших дітей... і якщо це так, то виходячи з вашої відповіді приймайте рішення».
Фото: пресслужба
