Паралімпійський чемпіон Андрій Демчук свою перемогу в Ріо присвятив воїнам АТО

Відомо, що до втрати правої ноги у вас призвела вроджена хвороба. Розкажіть, будь ласка, про це детальніше.

– Так, це правда. Я з народження мав ваду – одна стопа була значно більша за іншу. З часом на проблемній стопі почали відкриватися болючі рани. А зараз я жартую, що сам пришвидшив кінець своєї ноги. Незважаючи на ваду, я займався бігом і баскетболом, й від таких навантажень біль в стопі ставав ще нестерпнішим.

Остаточне рішення про ампутацію прийняв напередодні 19-річчя. Ми прийшли з мамою на обстеження до чергового лікаря, який сказав: «Нащо тобі ця хвора нога? Викинь її та живи повноцінним життям! Купиш собі нормальний протез, черевики, ще й бігати будеш!» У мами від цих слів з’явилися сльози, а мене натомість емоційно струснуло, і я вирішив, що ампутація справді зможе допомогти.

Разом з цим, рішення позбутися, нехай хворої, але частини самого себе, давалося зовсім непросто. Проте нестерпний біль відкинув мої сумніви. За два роки до ампутації я не спав нормально жодної ночі, численні «чистки» стопи від гнійних ран не давали бажаних результатів.

Фото: Олександр Мордерер

Обкладинка нового спецвипуску журналу «Viva! Переможці». Придбати спецвипуск можна в кіосках із пресою в усіх містах України, крім зони АТО й АР Крим. Усі кошти з продажу журналу підуть на психологічну реабілітацію та спортивне протезування ветеранів АТО.

Друга частина соціального мультимедійного проекту  «Переможці» - спільна робота команди Телевізійної служби новин ТСН на телеканалі 1+1 та Viva! Лучший журнал о звёздах.

Проект «Переможці» - це і вражаючі фото, створені Олександром Мордерером і Тетяною Рубльовою, і відеоарт з неймовірними кадрами зі знімального майданчика, і цикл сюжетів новин ТСН, і спеціальний благодійний випуск журналу VIVA! Переможці.

У кадрі – люди з необмеженими можливостями, ветерани АТО та паралімпійці, які втратили частини тіла, але не втратили сили духу! 15 нових надихаючих історій про мужність та перемоги над собою, над болем, над обставинами.

Партнерами «Переможців» стали: Андрій Мацола, засновник Центру практичної допомоги захисникам України AXIOS, Міністерство закордонних справ України, Національний паралімпійський комітет, благодійний фонд «Серце воїна», Клініка доктора Валіхновського, туристична компанія «Феєрія», RunUkraine, організатори візиту Ніка Вуйчича в Україну агенція Key Strategy, дизайнер Андре Тан.

Наші досягнення: За перший рік існування проекту ми здійснили всеукраїнський та світовий виставковий тур. Виставка відвідала 15 країн та 18 міст. За цей час більше 20 млн людей дізналися про проект.

Спецвипуск «Viva! Переможці 2» - 15 надихаючих історій про ветеранів АТО та паралімпійців, які втратили частини тіла, але не втратили сили духу й жаги до життя.

«Команда Viva! сьогодні представляє новий спецвипуск «Viva! Переможці», який став логічним продовженням мультимедійного проекту «Переможці». Благодійний номер вже можна придбати в кіосках преси по всій Україні», - сказала головний редактор журналу Viva! Іванна Слабошпицька.

Усі кошти з продажу журналу підуть на психологічну реабілітацію та спортивне протезування ветеранів АТО.

На фото: Олександр Мордерер, фотограф; Тетяна Рубльова, арт-директор студії Олександра Мордерера, Андрій Демчук

Пам’ятаєте свій перший день після операції?

– Так, добре пам’ятаю. То був єдиний раз, коли я вичавив із себе скупу чоловічу сльозу з приводу ампутації. Річ у тому, що лікарі до останнього не говорили, скільки саме доведеться відтяти. Мені, звісно, хотілося лишити якомога більше ноги, а вони казали, що все вирішиться вже на операційному столі. Коли я прийшов до тями – попросив маму і медсестру допомогти мені сісти. Сів, помацав культю й дуже зрадів, що мені лишили коліно.

Як давно ви у інваспорті?

– У червні цього року буде 10 років. У 2006-му мені зробили ампутацію, а вже за півроку я почав займатися спортом.

Чому обрали саме фехтування?

– До ампутації я займався баскетболом. Після операції дізнавався, чи зможу грати далі, і виявилося, що професійний баскетбол для мене, на жаль, недоступний. Натомість з паралімпійських видів спорту мені запропонували фехтування, настільний теніс та стрільбу з лука. Врахувавши риси свого характеру, я обрав перше і ані трохи про це не шкодую.

Хто вас підтримує? З кого берете приклад?

– У мене гарні тренери, але не можу сказати, що я беру приклад з когось конкретного. Підтримують мене Бог та родина. З дружиною Орестою ми почали зустрічатися ще до ампутації. Ми кохаємо одне одного і разом вже понад 12 років. Мріємо про дітей та власне житло, але дружина жартує, що з моїм графіком тренувань ми й до пенсії можемо нічого не встигнути.

На фото: Олександр Мордерер, фотограф; Тетяна Рубльова, арт-директор студії Олександра Мордерера, Андрій Демчук

Маєте велике навантаження?

– Не скажу, що велике – просто професійне, спортивне. Щодня тренуюся, щонайменше чотири години. А в періоди важливих змагань буваю вдома тільки щоб поспати. Наприклад, до паралімпіади в Ріо я готувався дев’ять місяців, і за весь цей час був вдома всього 62 дні.

За освітою ви програміст. Маєте науковий ступінь кандидата технічних наук. Програмуванням зараз можна добре заробляти на життя. Чому вирішили обрати спорт?

– Я чесно пробував поєднувати: навчався у Львівській політехніці, працював і виділяв час на спорт. Пожив так декілька місяців і зрозумів, що від чогось потрібно відмовлятися. Просто неможливо робити багато речей одночасно і якісно. Спорт переміг, адже він уже давно став невід’ємною частиною мого життя. Водночас у 2015 році я захистив дисертацію, і у разі потреби зможу працювати за спеціальністю практично. Зараз, наприклад, маю змогу і задоволення ділитися досвідом, викладаючи у Національному університеті «Львівська політехніка».

Що думаєте з приводу спортивного протезування? Чи має такі протези оплачувати держава? І чи можна, на ваш погляд, всім людям з ампутаціями користуватися спортивними протезами?

– В Європі спортивні протези частково оплачує держава, частково – сама людина. У нашому випадку, гадаю, без підтримки держави не обійтися. У Німеччині спортивний протез коштує від 20 тис. євро, в Україні можна зібрати, щонайменше, за 300 тис. грн. Де взяти такі гроші? Якщо у мене, наприклад, виникне питання – власне житло чи спортивний протез, я, звісно, оберу спочатку перше. Хоча, насправді, спортивний протез – це моя мрія. І я вважаю, що спортивне протезування важливе, щоб мотивувати займатися спортом, дати можливість бути більш мобільним та мати всі умови для того, щоб тримати себе в формі.

Фото: Олександр Мордерер; Тетяна Рубльова, арт-директор студії Олександра Мордерера