25 липня святкує річницю весіллля ведуча програми «Ранок у великому місті» на ICTV Юлія Зорій. Три роки тому вона вийшла заміж за віцепрем’єр-міністра України — міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Олексія Резнікова, який з 2021 року є міністром оборони України.
Напередодні річниці весілля вона поділилась теплими спогадами, про які раніше знали тільки рідні.
«До повномасштабного вторгнення було багато теплих і дорогих серцю спогадів, але зараз зловила себе на думці, що найважливіші і щемливіші з них пов’язані саме із останніми півтора року», — розповіла Юлія інтернет-журналу Viva.ua.
«Коли згадую, то щоразу сльози навертаються і мурашки біжать по шкірі. Цю історію знали лише наші близькі друзі, але я готова нею поділитися. В середині березня 2022 року я приїхала на кілька днів до подруги Тали Калатай, яка тоді проживала у Польщі з дітьми. Приїхала, бо мені пропонували роботу на одному з українських каналів, які переїхали і вели ефір звідти. З роботою не склалося, але за кілька днів я хоч перевела дух і трішки поспала без сирен і тривог. Але все одно було дуже важко. Коли я заїхала в Польщу і побачила мирні міста, мирних людей, які займалися своїми буденними справами, посміхалися, раділи житттю, виховували дітей, то мені було дуже ніяково: і радісно за них, з одного боку, і дуже боляче, з іншого. Хотілося кричати: «Як ви можете так просто тут жити звичним життям? Ви знаєте, що у нас коїться?». Лише зараз я розумію ті відчуття й емоції, а тоді я була як оголений дріт.
Це була середина березня, коли рашисти все ще не покидали думки дійти до Києва, творили жахи в Ірпені, Бучі і інших містах, Олексій рідко виходив на зв’язок. Я весь час жила і спала з телефоном від смс до смс. Я сильно за нього боялася. Схудла на 9 кг. Українці знають подібний стан, а хтось пережив ще гірші ситуації, на жаль.
І ось, я в Польщі, Олексій вийшов на зв’язок і запропонував мені познайомитися з паном Андрієм Дещицею, тодішнім послом України в Польщі, вони були знайомі. Мовляв, познайомтеся, випийте кави, поспілкуйтеся, може, тобі трохи легше стане. Скажу відверто, я не дуже хотіла нікуди виїжджати з дому, ні з ким знайомитися, пити каву, я хотіла сидіти камінчиком у куточку, в будинку Тали, і далі моніторити новини та чекати смс Олексія. Але я поїхала на зустріч. Ми зустрілися в холі одного з готелів, пан Андрій замовив мені каву і сказав, що має тут зустріч і повернеться за 10 хвилин.
Я сиділа, нікого і нічого не бачивши, пила каву, і раптом відчуваю, що біля мене хтось сідає. Я повертаю голову — переді мною букет моїх улюблених тюльпанів, а за ними обличчя Олексія. Земля пішла з-під ніг. Світ зупинився. Я плакала від розуміння, що він поряд, хоч на хвилину, хоч на дві, але поряд. Я можу його обійняти. Як виявилося, тоді Олексій виїхав у Лондон домовлятися і переконувати щодо необхідності передачі нам артилерії стандартів НАТО калібру 155мм, яка з травня минулого поку змінила хід війни, до речі. І оскільки їхав він через Польщу, то вирішив зробити сюрприз, в якому йому допоміг пан посол. То був найкращий сюрприз у моєму житті. Ті емоції на все життя», — поділилася Юлія Зорій.
Фото з особистого архіву Юлії Зорій
