Зрештою ідея переросла в роботу «Люблю», де Єфросиніна продекламувала «Сон» — один з двох віршів Михайля Семенка, що об’єдналися в пісні. Прем'єру роботи Пивоваров приурочив до дня народження Єфросиніної.
У своїй творчості Михайль Семенко приділяв багато уваги урбаністичним мотивам. Чимало робіт футурист присвятив любові до міста, оспівуванню його краси у притаманній поетові манері. Ця тема простежується й у вірші «Люблю» — другій з поезій, що стали основою пісні. Автор зізнається, що любить як природу з її спокоєм та тишею, так і активне життя міста з його «бездушними криками», і для цих двох, здавалося б, протилежностей він залишить усе. У цю картину гармонійно вплітається «Сон» — одна з багатьох історій, свідком яких стало місто, що завжди спить з відкритими очима.
У відео «Люблю» розкриваються особисті історії Артема Пивоварова та Маші Єфросиніної. Головні герої поринають у спомини про дитинство, про яке нагадують старі фото та речі, подумки переносяться в ті часи, до рідного дому та теплих моментів життя. У кліпі можна побачити різні деталі, що розповідають про минуле. Наприклад, гітара як символ того, що Артем цікавився музикою з дитинства і грав навіть на гітарі без струн. Або годинник із зозулею — такий самий був у Маші вдома.
- Артем Пивоваров: «Михайль Семенко — яскрава і неординарна постать в українській літературі. Поет завжди хотів вирізнятися з-поміж інших і сміливо експериментував, прагнучи змінити уявлення про поезію. Я хочу, щоб про таких видатних осіб дізнавалося якомога більше людей, тому присвятив цю роботу поезіям видатного українського футуриста. Радий, що Маша Єфросиніна підтримала мою ідею і взяла участь у проєкті «Твої вірші, мої ноти», довірившись мені як музиканту».
- Маша Єфросиніна: «Я — фанатка проєкту Артема «Твої вірші, мої ноти». Про що я йому заявила під час нашого першого інтерв‘ю. Він в ту саму мить запропонував мені дует. Сказати, що я розгубилась, це нічого не сказати. Мало того, я думала, що це якийсь жарт аж до того, як опинилася з Артемом в студії. І там я теж не могла опанувати знервованість, бо я не співаю від слова «зовсім». Далі тільки пам’ятаю, як ми багато говорили, стояли на цвяхах, сміялися, трохи всплакнули і… дуже легко записали композицію. Я щаслива! Мені страшенно подобається результат! А ще я тепер всім можу говорити: "В мене дует з Пивоваровим"».
