У цей день, 25 жовтня 1932 року народився дідусь співачки Маші Фокіної — Вітольд Фокін, перший прем'єр-міністр України. Артистка поділилася дитячими спогадами і зізналася, що мріє, аби її син став схожим на прадідуся.
- Про найприємніший спогад, пов’язаний з дідусем
Спогадів багато, відразу так і не обрати. Відокремити можна наші походи з дідусем на рибалку, він брав мене з собою з самого малечку, і я дуже любила ці моменти життя. Мені ніколи не було важко вставати рано, адже попереду чекав цілий ранок наодинці з дідусем. До речі, це спільне хобі збереглося і в дорослому віці — при першій ліпшій можливості ми з дідусем ходимо рибалити. Згадала ще одну традицію з дитинства, яка викликає у мене теплі спогади. Щоліта ми всією родиною виїжджали на дачу та проводили там в сімейному колі всі три місяці. Ще одне хобі дідуся, в якому я брала безпосередню участь — це виноробство. Ми щороку збирали виноград і вичавлювали сік у найкращих традиціях італійських фільмів — з піснями, танцями і жартами. Це були дуже приємні, веселі та безтурботні часи, які по сьогоднішній день викликають у мене найтепліші спогади.
- Про моменти, коли Маша не дослухалася до порад дідуся, а потім про це шкодувала
Є момент, в якому я не послухала дідуся, але не шкодувала про це, а навпаки, він згодом одобрив моє рішення. Справа в тому, що Вітольд Павлович професійно грає у великий теніс, тому, звісно, він хотів бачити улюблену онуку «першою ракеткою». Але я обрала музику, мені хотілося співати, бо я відчувала, що саме це моє покликання. Пізніше, коли почала випускати свої сингли, дідусь був приємно вражений та повністю мене підтримав у бажанні розвиватися у цій сфері. А коли я почала співати українською, то став пишатися ще більше, чому я й сама радію, адже його думка і ставлення для мене дійсно важливі. Я з великою шаною ношу його прізвище, я пишаюся ним, тому мені приємно, що він так само пишається своєю онукою.
- Що сказав дідусь, коли Маша Фокіна народила йому правнука
Коли народився Габріель, дідусь був на сьомому небі від щастя. Недарма кажуть, що батьки дуже люблять онуків, так от від правнуків вони взагалі у захваті. Дідусь не пропускає жодної можливості побути з Габіком, він йому приділяє весь свій час, поки ми в гостях у нього або він у нас. Я щоразу бачу щирі емоції радості обох моїх дорогих чоловіків, коли вони разом, і це дуже зворушливо та приємно для мене. Ще цікаво, що дідусь бачить в моєму синові маленьку копію себе — у них з Габріелем багато спільних зовнішніх рис, а ще схожі характери. І цей факт тільки помножує любов до правнука та підсилює їхній зв’язок. Мені б дуже хотілося, щоби Габріель виріс таким сильним, розумним і поважним чоловіком, як мій дідусь.
Фото з особистого архіву Маші Фокіної
